Головне про гіпотезу і наукову критику фізика
Доктор філософії та колишній викладач Гарварду Майкл Гіллен у колонці запропонував космологічну інтерпретацію «раю», пов’язавши її з теорією відносності та космічним горизонтом. Ідею одразу розкритикували науковці, наголосивши, що це сфера метафізики, а не перевірної фізики.
Деталі концепції та реакції вчених
Науковий популяризатор Майкл Гіллен стверджує, що уявлення про вічне життя можна інтерпретувати мовою сучасної космології. Посилаючись на закон Хаббла про розбігання галактик зі швидкостями, пропорційними відстані, він робить висновок: за межею нашої видимої частини космосу може міститися місце, яке традиційно називають «раєм». Як формулює сам автор гіпотези:
рай може бути розташований по той бік космічного горизонту
За підрахунками, наведеною Гілленом, цю межу відділяє від Землі відстань близько 439 секстильйонів кілометрів. Ідею підтримують чотири аргументи, які він пропонує до обговорення:
- Невидима область за горизонтом. Сучасна космологія припускає існування регіонів Всесвіту за космічним горизонтом, назавжди недоступних для спостережень.
- Час і відносність. Інтерпретуючи теорію відносності Ейнштейна, Гіллен вважає, що на горизонті «час зупиняється», що перегукується з уявленням про позачасовість «раю».
- Давніші об’єкти. За цією межею гіпотетично можуть існувати структури, настільки старі, що, за його словами, вони «передували так званому Великому вибуху».
- Філософські паралелі. Наратив про єдиний Початок Всесвіту інколи нагадує релігійні сюжети, що підштовхує до метафізичних інтерпретацій.
Водночас фахівці наголошують: така постановка питання виходить за межі емпіричної науки. Професор астрономії з Коннектикутського коледжу Алекс Яннінас підкреслює:
Космічний горизонт – це не фізичне місце, а кінцева межа, за межі якої ми просто не можемо зазирнути або передати сигнал
Астрофізики пояснюють, що ми не бачимо «за горизонтом» не тому, що там закінчується Всесвіт, а через скінченний вік космосу (приблизно 13,8 мільярда років) і обмежену швидкість світла. Є області, з яких світло ніколи не досягне Землі, тож вони принципово невидимі для нас. Саме тому науковці трактують «місце» за горизонтом як межу спостережності, а не конкретний об’єкт простору.
Гіпотеза Гіллена привернула увагу публіки, однак у науковій площині лишається спекулятивною. Дискусія радше висвітлює кордон між фізикою, що спирається на спостереження та перевірку, і метафізикою, яка працює з інтерпретаціями та сенсами. Раніше дослідники також пояснювали, чому ми досі не виявили позаземне життя, підкреслюючи обмеження спостережень і масштаби Всесвіту.
