Ада Миколаївна Роговцева — ікона українського театру та кіно, Народна артистка СРСР і України, Герой України, яка за понад 65 років кар’єри зіграла понад 150 театральних ролей і знялася в більш ніж 80 фільмах, ставши символом жіночої сили, гідності та незламності. Народжена в 1937 році в Глухові під час радянської епохи, вона пережила окупацію, голод, повоєнну відбудову, а в сучасній Україні стала активною патріоткою, підтримуючи ЗСУ з 2014 року, за що стала персоною нон грата в Росії. Навіть у 2026 році, попри важку хворобу на початку року, актриса продовжує грати на сцені, викладати, ділитися спогадами в соцмережах і наголошувати, що “любов не минає”, надихаючи покоління на стійкість і творчість.
Зміст
Біографія (народження, дитинство, студентські роки)
Ада Миколаївна Роговцева (у метриці — Адда) народилася 16 липня 1937 року в невеликому містечку Глухів, яке тоді входило до складу Чернігівської області Української РСР (нині Сумська область). Її батько, Микола Іванович Роговцев, був високоосвіченою людиною: він мав дві вищі освіти, закінчивши індустріальний і сільськогосподарський інститути, і до війни працював у НКВС, а мати, Ганна Митрофанівна Зайковська (або Зайкова за деякими джерелами), була агрономом.
Сім’я була не з простих — батько походив з родини, де освіта цінувалися, а мати мала практичний досвід у сільському господарстві. Ада була другою дитиною в сім’ї, і її народження припало на часи сталінських репресій, коли життя в Радянському Союзі було сповнене невизначеності.
Дитинство Ади пройшло в складних умовах Другої світової війни та повоєнного періоду. Коли дівчинці виповнилося чотири роки, почалася війна: сім’я пережила окупацію німецькими військами, голод, бомбардування та постійний страх. Батько, як працівник НКВС, був змушений часто переїжджати, і родина опинилася в евакуації в різних регіонах, включаючи Полтаву, куди вони перебралися після звільнення території. Ада згадує, як у дитинстві писала вірші та декламувала їх, намагаючись знайти в творчості втіху від жахіть війни.
Повоєнні роки були не менш важкими: голод 1946-1947 років, руїни, відбудова країни. Сім’я жила скромно, але батьки намагалися дати дітям освіту. Ада росла допитливою дівчинкою, мріяла стати журналісткою, бо любила писати та розповідати історії. Подруги з школи переконали її спробувати сили в акторстві, і це стало поворотним моментом.
Студентські роки Ади розпочалися в 1954 році, коли у 17 років вона вступила до Київського державного інституту театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (нині Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого). Навчання тривало до 1959 року, і її педагогами були видатні майстри українського театру, серед яких був і Костянтин Степанков, який згодом став її чоловіком. Ада навчалася з відзнакою, активно брала участь у студентських виставах, де відточувала майстерність.
Під час навчання вона дебютувала в кіно в 1957 році, знявшись у фільмі “Дочки-матері”, що стало початком її кінокар’єри. Студентські роки були сповнені ентузіазму, перших кохань і відкриттів: Ада згадує, як театр став для неї не просто професією, а способом виразити емоції, пережиті в дитинстві. Закінчивши інститут з відзнакою, вона одразу отримала запрошення до провідного театру Києва, що свідчило про її ранній талант.
Сім’я Ади Роговцевої
Сімейне життя Ади Роговцевої було сповнене глибокої любові, але й трагедій. Вона була одружена з видатним українським актором Костянтином Петровичем Степанковим (справжнє прізвище — Волощук), 1928-2004 років, з яким познайомилася ще в студентські роки в театральному інституті, де він був її викладачем. Їхній шлюб тривав 46 років (за деякими джерелами — понад 50), і вони стали однією з найміцніших пар у творчому середовищі України. Костянтин був не тільки чоловіком, а й творчим партнером: разом вони працювали над виставами та фільмами. Ада присвятила йому книгу “Мій Костя”, де описувала їхнє спільне життя, повне взаємопідтримки. Чоловік помер у 2004 році від хвороби, що стало великим ударом для актриси.
У подружжя народилося двоє дітей: син Костянтин Костянтинович Степанков (1962-2012), який пішов стопами батьків і став актором, але помер від невиліковної форми раку в 2012 році — ця втрата глибоко вразила Аду, і вона часто згадує сина з болем і любов’ю в інтерв’ю та соцмережах; донька Катерина Костянтинівна Степанкова (нар. 1972), яка стала режисеркою і поставила для матері кілька вистав, зокрема “Рожевий міст” і “Вася повинен зателефонувати”.
Після смерті сина Аду підтримували донька та троє онуків (Дарина, Матвій і Марк), а також правнуки. Один з онуків, Матвій, служить у Збройних Силах України, і актриса неодноразово говорила, що чекає його з фронту з молитвами.
У 2025-2026 роках Ада ділилася в Instagram особистими фото з молодості: з чоловіком на зйомках, з дітьми в сімейних подорожах, підкреслюючи, що “любов не минає, вона трансформується”. Сім’я для неї — основа сили, і вона часто наголошує на важливості родинних зв’язків у своїх спогадах. Після втрат Ада знайшла втіху в онуках, які продовжують творчу династію: донька Катерина активно працює в театрі, а онуки беруть участь у культурних проектах.
Освіта Ади Роговцевої
Освіта Ади Роговцевої почалася в Полтавській середній школі №10 імені В.Г. Короленка, де вона навчалася після переїзду сім’ї до Полтави в повоєнні роки. Школа мала сильний гуманітарний нахил: Ада вивчала літературу, мови, писала вірші та брала участь у шкільних виставах. Саме там подруги помітили її талант до декламації та переконали спробувати вступити до театрального інституту, хоча спочатку дівчина мріяла про журналістику. Шкільні роки сформували її любов до слова та сцени, а також навчили стійкості в складні часи.
Вища освіта — Київський державний інститут театрального мистецтва імені І.К. Карпенка-Карого (1954-1959). Ада вступила туди в 17 років, пройшовши конкурс, і навчалася на акторському факультеті. Її педагогами були провідні майстри: Костянтин Степанков (майстерня), який став її наставником і майбутнім чоловіком, а також інші видатні викладачі, як-от професори, що викладали класичну драму. Курс включав акторську майстерність, сценічну мову, рух, вокал, історію театру.
Ада згадує, як інститут став для неї “другим домом”: студентські етюди, репетиції до ночі, перші ролі в навчальних виставах за Чеховим і Шекспіром. Вона закінчила з відзнакою, отримавши диплом актриси драматичного театру і кіно.
Пізніше Ада сама стала викладачкою: з 1990-х — професор Національного університету культури, викладає акторську майстерність у тому ж інституті, де навчалася, передаючи досвід молодим поколінням. Її педагогічна діяльність триває й у 2026 році, де вона проводить майстер-класи з емоційного вираження та ролей-героїнь.
Перші кроки в кар’єрі
Кар’єра Ади Роговцевої розпочалася ще під час навчання: у 1957 році, як студентка, вона дебютувала в кіно в фільмі “Дочки-матері” (роль епізодична), а в 1956 році знялася в “Кривавий світанок” як Гафійка.
Після закінчення інституту в 1959 році її одразу прийняли до трупи Київського національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки, де вона пропрацювала понад 35 років (до початку 1990-х). Це був престижний театр, де Ада швидко стала провідною актрисою: у 23 роки (1960) отримала звання Заслуженої артистки УРСР — безпрецедентно рано, після блискучих головних ролей у трьох виставах, як-от у “Лісовій пісні” Лесі Українки (роль Польової русалки).
Перші роки в театрі були інтенсивними: Ада грала класичні ролі в п’єсах Чехова (“Три сестри” — Ольга), Шекспіра (“Гамлет” — Офелія), Горького (“На дні” — Настя), а також сучасні — у виставах “Камінний господар” (Донна Анна). Вона співпрацювала з режисерами українського та радянського кінематографа, знімаючись у фільмах “За двома зайцями” (1961, епізод), “Лісова пісня” (1961).
З 1960-х активно викладала: спочатку як асистентка, а з 1990-х — професор. Після звільнення з театру ім. Лесі Українки в 1990-х Ада гастролювала з концертними програмами, камерними виставами, грала в Київському театрі драми і комедії на Лівому березі (вистави доньки). Її рання кар’єра відзначена швидким визнанням: у 1967 — Народна артистка УРСР, у 1978 — СРСР. Перші кроки заклали основу для її статусу прими українського театру, де вона поєднувала драматичний талант з глибоким емоційним зануренням.
Фільмографія Ади Роговцевої
Ада Роговцева знялася в понад 100 проєктах. Ось хронологічний список ключових ролей (з акцентом на основні та недавні):
- 1956: «Кривавий світанок» — Гафійка
- 1956: «Коли співають солов’ї» — Мар’яна
- 1956: «Павло Корчагін» — Христина
- 1958: «Прапори на баштах» — Оксана Литовченко
- 1959: «Кінець Чирви-Козиря» — Оксана
- 1959: «Коли починається юність» — Марина
- 1960: «Летючий корабель» — Лебідонька
- 1961: «Лісова пісня» — Польова русалка (Мавка)
- 1970: «Важкий колос» — Дар’я
- 1970: «Салют, Маріє!» — Марія (проривна роль, 17 млн глядачів)
- 1970: «Камінний господар» — Донна Анна
- 1972: «Приборкання вогню» — Наталія Башкирцева
- 1973–1983: «Вічний поклик» (серіал) — Анна Кафтанова (19 серій)
- 1976: «Хвилі Чорного моря» — Тетяна Іванівна
- 1978: «Дівчинко, хочеш зніматися в кіно?» — Віра Федорівна
- 1978: «Осіння історія» — Анна Георгіївна Зорина
- 1980: «Овід» — Джулія
- 1981: «Було у батька три сини» — Мати
- 1983: «Останній доказ королів» — Естер Тавнсенд
- 1992: «Чотири листи фанери» — Мати Богдана Мазепи
- 2002: «Завтра буде завтра» — Марія Антонівна
- 2004: «32 грудня» — Маргарита Миколаївна
- 2006: «Дев’ять життів Нестора Махна» — Євдокія Махно
- 2006: «Щастя за рецептом» — бабуся Євгенія Веніамінівна
- 2008: «Адмірал» — Ганна Тімірьова (у старості)
- 2009: «Тарас Бульба» — дружина Тараса
- 2011: «Вогні притону» — мати Люби
- 2013: «Дурна кров» (серіал)
- 2015: «Червона королева» (серіал) — Августа Леонтьєвна
- 2016: «Я кохаю свого чоловіка» (серіал) — Поліна Штрауб
- 2018: «Обручка з рубіном» (серіал) — Катерина Добровольська
- 2019: «11 дітей з Моршина» — директорка музею
- 2020: «Віддана» — княжна
- 2020: «Сага» (серіал) — Богдана Козак (у старості)
- 2020: «Перші ластівки. Залежні» (серіал) — Надія Іванівна
- 2020: «Казка старого мельника» — мати Адама
- 2021: «Де гроші» — Ада Потоцька
- 2021: «Нарисуй мені маму» (серіал)
- 2022: «Найкращі вихідні»
- 2026: «Ну мам!» — Лідія Миколаївна (головна роль, прем’єра січня 2026, сімейна комедія з Наталією Сумською, Оленою Кравець та іншими)
Чим відома Ада Роговцева. Останні новини про неї
Ада Роговцева — символ українського мистецтва: Герой України (2007), лауреатка Шевченківської премії, орденів, премій. Її називають примой театру, втіленням сили жінок.
З 2014 — патріотка: відвідувала бійців, підтримує ЗСУ («мої діти»). Персона нон грата в РФ.
У 2026: відзначила 88-річчя, пережила хворобу (січень–лютий), але знялася в «Ну мам!» (прем’єра 22 січня 2026 — зворушлива історія про мам, зірковий каст).
Активна в Instagram (@ada_rogovtseva): фото зі зйомок, спогади, привітання з Новим роком. Грає вистави доньки, викладає, підтримує військових. Залишається улюбленицею поколінь — сила, гідність, любов до України.
