Мозес Ітаума (справжнє ім’я Енріко Ітаума) — 21-річний непереможений британський проспект суперважкої ваги з рекордним прогресом, народжений 28 грудня 2004 року в словацькому Кежмароку від нігерійського батька з племені Ефік (Екет, штат Аква Ібом) і словацької матері.
Біографія Мозес Ітаума
Мозес Ітаума народився 28 грудня 2004 року в маленькому словацькому містечку Кежмарок біля підніжжя Карпатських гір. Його батько — нігерієць з племені Ефік, родом з Екету в штаті Аква Ібом, мати — словачка, яка народила всіх трьох синів саме в цьому містечку. Повне ім’я при народженні — Енріко Ітаума, але в професійному боксі він став Мозесом за пропозицією старшого брата Карола, бо «Енріко не звучить як ім’я бійця». Мати назвала його на честь улюбленого співака Енріке Іглесіаса, але сімейна боксерська династія швидко переписала цю історію.
Дитинство в Словаччині було важким через расову нетерпимість. Сім’я була однією з небагатьох змішаних у регіоні, і діти регулярно стикалися з відкритою дискримінацією. Середній брат Семюел, який мав темнішу шкіру, найбільше страждав: його замикали в шафі на кілька годин, однокласники відмовлялися грати з ним через колір шкіри, і він щодня повертався додому в сльозах. Старший Карол і Мозес теж отримували образливі погляди та коментарі. Батько, який сам стикався з упередженнями, не витримав і вирішив: «Ми пакуємо валізи і їдемо до Англії». Спочатку до Кента вирушили батько, мати, Карол і Семюел. Маленький Мозес (йому було 3–4 роки) залишився з бабусею в словацькому селі. У 2008 році, коли настав час йти до школи, він нарешті возз’єднався з родиною в Чатемі, графство Кент.
Життя в Англії почалося з нових випробувань. Родина оселилася в скромному будинку на Luton Road. Батько був суворим дисциплінаром африканського зразка: у неділю вранці ніхто не лежав у ліжку — треба було читати книги, мити посуд і прибирати кімнату. Мати тримала порядок «як військова», але ніколи не перешкоджала синам займатися спортом, хоча й запитувала: «Чому ви б’єтеся? Чому не футбол, як нормальні діти?».
Пізніше батьки розлучилися. Мати не могла сама утримувати трьох підлітків, і на якийсь час Мозес та Семюел жили в будинку, що належав батькові, але сам він рідко з’являвся. На їжу в них було всього £7 на тиждень. «Ми з Семюелом сміялися над цим, щоб не плакати», — згадував Мозес у пізніших інтерв’ю. Ці випробування лише загартували характер.
Саме в Чатемі бокс став порятунком. У дев’ять років Карол, який уже був перспективним аматором, запросив Мозеса до зали St Mary’s ABC. Перші тренування не сподобалися — вони були жорсткими, і хлопець навіть перейшов на футбол з Семюелом. Але соціальний аспект — спілкування з друзями в залі — змусив повернутися. Згодом він повністю занурився в спорт і швидко показав талант лівші з руйнівною силою. Школа в Чатемі мала унікальну історію: дев’ять національних чемпіонів з боксу в одному класі, і Карол був у класі з двома талантами з St Mary’s. Мозес поєднував навчання з тренуваннями, але бокс поступово став головним пріоритетом.
Сім’я Мозес Ітаума
Сім’я Ітаума — це справжня боксерська династія, де підтримка один одного переважає всі матеріальні труднощі. Мозес — наймолодший з трьох братів.
Старший брат Карол Ітаума — професійний боксер у легкій важкій вазі, який має солідний аматорський бекграунд: золото Юнацьких Олімпійських ігор 2018 року за команду Великої Британії. Саме Карол у дев’ять років привів Мозеса до зали і став його головним натхненником. Пізніше Карол завершив активну кар’єру (рекорд близько 13-1) і повністю присвятив себе менеджменту та бізнес-супроводу молодшого брата. Брати часто обговорюють потенційних суперників разом, святкують перемоги всією родиною і залишаються надзвичайно близькими. Карол неодноразово підкреслював у інтерв’ю: «Мій брат — богом даний талант».
Середній брат Семюел Ітаума не пішов шляхом професійного боксу. У дитинстві він грав у футбол з Мозесом, коли той втомлювався від жорстких тренувань. Семюел завжди був поруч у найважчі моменти: разом вони переживали расизм у Словаччині, бідність у Кенті, розлуку батьків і сміялися над £7 на тиждень на їжу. Брати регулярно відвідують бої Мозеса всі разом, підтримуючи один одного. Після перемог над такими опонентами, як Ділліан Вайт чи вчорашнім Франкліном, саме Семюел і Карол першими обіймають Мозеса в рингу.
Батько — нігерієць з Екету (Akwa Ibom State, плем’я Ефік). Його ім’я в публічному просторі рідко згадується, але відомо, що він був суворим, дисциплінованим і спочатку категорично виступав проти боксерської кар’єри синів, мріючи, щоб хлопці стали лікарями чи отримали стабільну професію. Після переїзду та розлучення його присутність у житті зменшилася, але нігерійське коріння залишається важливою частиною ідентичності Мозеса. У 2025 році Мозес вперше відвідав село батька в Аква Ібомі. Там його прийняли як рідного: «Вони не знали моєї історії, не знали, через що пройшла моя мама, але просто тому, що я нігерієць і досягаю успіху — вони пишалися мною. В Словаччині ніхто навіть руки не потиснув і не сказав «вітаю»». Батько передав синам наполегливість і гордість за африканське коріння.
Мати — словачка з Кежмарока. Її ім’я також тримається в приватності. Саме вона стала головною опорою сім’ї після переїзду та розлучення. Мати пережила расизм поряд з дітьми, знайшла в собі сили перевезти родину до Англії заради кращих можливостей і жертвувала всім, щоб сини мали шанс. Мозес неодноразово підкреслює, що її сила надихає його. Під час поїздки до Нігерії він дзвонив матері і говорив: «Мамо, тут мене приймають так, як ніколи в Словаччині». Мати ніколи не хотіла, щоб сини займалися боксом, але не перешкоджала і завжди була на боях. Сім’я часто подорожує разом — мати, яка ніколи не була за межами Європи, тепер відвідує великі арени і пишається синами.
Мозес відкрито каже, що без родини він не став би тим, ким є сьогодні:
«Моя сім’я, моє виховання, мої брати — усе це величезна частина мене. Мама і тато пожертвували всім, щоб я міг максимально використати їхні рішення».
Брати регулярно з’являються на боях, допомагають у повсякденних справах і святкують перемоги разом. Це класичний приклад, як сімейна єдність перетворює труднощі на паливо для успіху.
Освіта Мозес Ітаума
Після переїзду до Чатема Мозес відвідував місцеві школи в Кенті, де поєднував навчання з інтенсивними тренуваннями. Школа мала унікальну боксерську історію — дев’ять національних чемпіонів у одному класі, і це середовище природно штовхало його до спорту.
Формальна освіта відійшла на другий план уже в підлітковому віці: бокс став пріоритетом, і після блискучої аматорської кар’єри він не пішов у вищий навчальний заклад, обравши професійний ринг. Карол, старший брат, теж швидко адаптувався до англійської школи без знання мови — мати просто «закинула» його туди, і ця наполегливість передалася всім синам.
Перші кроки в кар’єрі
Аматорська кар’єра Мозеса була ідеальною: 24 перемоги без поразок, з яких понад половина — нокаутами. Він здобув золото на шкільних, юніорських та юнацьких чемпіонатах Європи, а також на юнацькому чемпіонаті світу (де в фіналі переміг українця). У 2023 році, у 18 років, Мозес підписав контракт з промоутерською компанією Queensberry Promotions Френка Воррена і дебютував на професійному рингу.
Його прогрес був стрімким: уже в перших боях він демонстрував швидкість, потужність і точність лівші. Тренується під керівництвом Бена Девісона. Серед ранніх досягнень — титули WBO Inter-Continental, WBA International та Commonwealth у суперважкій вазі.
Легенди боксу — Тайсон Ф’юрі, Олександр Усик, Майк Тайсон і Леннокс Льюїс — публічно називали його майбутнім чемпіоном світу. Кожен бій додавав досвіду: швидкі нокаути над колишніми претендентами, як Демпсі МакКіном (2-й раунд), Ділліан Вайт (1-й раунд) та Майк Балогун, показали, що він готовий до еліти.
Чим відомий Мозес Ітаума. Останні новини про нього
Мозес Ітаума відомий як один з найперспективніших важковаговиків сучасності завдяки поєднанню атлетизму (зріст близько 194 см, розмах рук 200+ см), руйнівної сили удару, швидкості та швидкого прогресу. Він уже має рекорд 14-0 з 13 нокаутами і не знає поразок. Його історія — від словацького хлопчика, який пережив расизм і бідність, до британської надії — робить його не просто талановитим боксером, а символом наполегливості, таланту та сімейної підтримки.
Станом на 29 березня 2026 року Мозес щойно провів ключовий бій 28 березня в Манчестері (Co-op Live Arena) проти досвідченого американця Джермейна Франкліна. Він здобув переконливу перемогу технічним нокаутом у п’ятому раунді, продемонструвавши весь арсенал і отримавши необхідні раунди. Промоутер Френк Воррен заявив, що за умови успішного захисту обов’язкових претендентів Мозес може вийти на бій за світовий титул уже в 2026 році — можливо, навіть проти Олександра Усика. Сам боксер впевнений:
«Я відчуваю, що вже один з найкращих важковаговиків світу. Просто маю це довести».
Мозес активно висловлюється про свій нігерійський спадок, співпрацює з брендами (зокрема, Bet9ja) і підкреслює, що хоче принести чемпіонські пояси до батьківщини батька. Він також згадує, що пристрасть до боксу іноді слабшає через рутину, але родина і тренери допомагають рухатися вперед. У 2026 році очікується можливий дебют у США, бої з топовими суперниками та подальше сходження до еліти дивізіону. Багато експертів бачать у ньому майбутнього короля суперважкої ваги, який може перевершити рекорд Майка Тайсона як наймолодшого чемпіона.
Його шлях від расизму в Словаччині та бідності в Англії до вчорашнього тріумфу над Франкліном — яскравий приклад, як сімейна єдність і внутрішня сила перетворюють перешкоди на сходинки до вершини. Мозес продовжує рухатися до трону, завжди підкреслюючи: усе, чого він досяг, — завдяки матері, батькові та братам.
