У новому зверненні Дмитро Корчинський аналізує резонансний скандал навколо 425-го штурмового полку «Скеля» та критики Головнокомандувача Сирського з боку відомих блогерів. Автор наголошує на смертельній небезпеці публічної дискредитації військового командування та деморалізації армії в умовах тотальної війни. Стаття розглядає необхідність створення елітних штурмових підрозділів та впровадження жорсткої системи примусу для забезпечення виживання української держави.
Конфлікт навколо «Скелі» та критика Сирського
Останнім часом у медійному просторі розгорнулася гостра дискусія щодо доцільності створення та методів роботи штурмових підрозділів, зокрема 425-го окремого штурмового полку «Скеля». Радник міністра оборони Сергій Стерненко та низка інших блогерів піддали критиці операцію полку в Покровську, вказуючи на втрати техніки як на ознаку «неадекватності» командування. Корчинський характеризує «Скелю» як високоефективний підрозділ, а подібні атаки називає частиною ширшої кампанії проти Головнокомандувача Олександра Сирського, яку підтримують як політичні опоненти, так і проросійські сили.
Критика військового керівництва під час війни на виживання є вкрай небезпечною, оскільки вона демотивує солдатів на передовій. Коли воїни чують від «поважних блогерів», що їхні командири некомпетентні, це породжує сумніви у доцільності виконання наказів. Такі настрої можуть призвести до «пролетарського дезертирства» або саботажу, що в умовах критичної ситуації на фронті та скорочення західної допомоги є прямим шляхом до поразки та окупації.
Дисципліна проти «демократії» в окопах
Окрему увагу приділено діяльності Юрія Бутусова, який, попри свій патріотизм, фактично закликав командирів на місцях самостійно оцінювати та саботувати «безнадійні» накази вищого керівництва. Корчинський вважає такі заклики прямим шляхом до розвалу армії та зазначає, що військова контррозвідка має реагувати на подібні заяви, оскільки «все висить на волосині». Дисциплінована армія завжди несе менші втрати, ніж некерований натовп, де кожен солдат вирішує, чи варто йому йти в бій.
Автор пропонує радикальний підхід: на час війни обмежити критику військового керівництва, навіть якщо вона походить від «хороших людей» чи патріотів, як-от Порошенко, Червінський чи Кривонос. Будь-які дії, що підривають авторитет командування, мають каратися, аж до ув’язнення, з можливістю подальшої реабілітації після перемоги. Головна мета зараз — змусити систему працювати, не даючи ворогу шансів скористатися внутрішніми чварами.
Штурмові війська як еліта та інструмент примусу
Підтримка ініціативи Сирського щодо створення спеціальних штурмових військ ґрунтується на необхідності мати «елітний кулак» для затикання дірок на фронті та проведення складних операцій, подібних до Курської. Полк «Скеля» та схожі підрозділи виконують критичну функцію, де офіцери мають волю і засоби примушувати особовий склад виконувати обов’язки, незважаючи на страх чи втому. У ситуації, коли державна система покарання за невиконання наказу є слабкою, такі командири є справжнім порятунком для фронту.
Філософія підготовки таких підрозділів має базуватися на досвіді найкращих навчальних центрів, як-от школа імені Євгена Коновальця. Основна ідея полягає в тому, щоб довести рекрута до стану крайнього виснаження і навчити його автоматично виконувати накази в стані стресу.
Тільки так солдат має шанс вижити в реальному бою: не розмірковуючи над командою «вийди і стріляй», а діючи миттєво, що статистично підвищує шанси на виживання порівняно з тими, хто заціпенів від страху.
