Головне: ритуальний ринок Києва під мікроскопом
ТСН виявило системні проблеми в крематорії та похоронних бюро: штучні черги, продаж адрес померлих і «мисливці за тілами», які пропонують послуги в стані шоку родичів.
Детально: як працює індустрія смерті
У лютому 2026 р. звернулися до управління Київського крематорію з офіційними запитами. На той момент центр працював на межі потужностей, а черги на кремацію сягали кількох днів. Навесні команда змогла потрапити всередину і задокументувати низку практик, які раніше залишалися поза увагою.
«Це історія, від якої дійсно холоне кров. Тут гроші і смерть. Безвідповідальність і безкарність. А ще суцільна монополізація. Чому українці дедалі частіше обирають кремацію? Чи дешевше це за традиційні поховання? І для кого наша з вами пам’ять про померлих — це в першу чергу заробіток?», — каже Ірина Кондрачук.
Три з чотирьох поховань у столиці сьогодні – кремація. За словами власника похоронного бюро, це не економічний вибір, а наслідок закриття більшості кладовищ.
«У Києві ховають, якщо є підпоховання. А так у Києві всі кладовища закриті», — каже Вадим Маліновський.
У 2026 р. у країні працювали три крематорії (Київ, Харків, Одеса). До недавнього часу в центрі приймали також тіла з інших регіонів, але зимовий наплив змінив правила гри.
Приклад з практики: батько Дмитра Яцечка помер на Чернігівщині, а кремацію замовила київська ритуальна агенція зі знижкою 22 тисячі грн. Після підписання договору клієнту сказали, що без київського свідоцтва про смерть кремація неможлива, і довелося оформлювати новий документ – послуга, яка за законом безкоштовна.
«У нас було домовлено на 2 годину крематорій. Начебто як заброньовано», — каже Дмитро Яцечко.
Черги продовжуються: у вихідні крематорій не приймає нових заяв, а сім’ї змушені залишати тіла в холодильних камерах до трьох доби. Декілька агентств пропонують «VIP‑зали» за додаткову плату, що обходить очікування.
«Мисливці за тілами» – це представники ритуальних агентств, які приїжджають на місця нещасних випадків, знаходять родичів у стані шоку і нав’язують свої послуги. За даними, телефонний дзвінок або SMS з контактами родичів коштує 5 тисяч грн.
«Раніше це було в рамках там 3‑4 тисяч, зверху приватні служби добавляли до цінника послуг», — каже Марина Лазуренко.
Серед інших проблем – старі печі крематорію (вік 50 років, в експлуатації лише шість). Планується капітальний ремонт: нові печі вартуватимуть по 16 млн грн кожна, а загальна сума інвестицій – 157 млн грн. Після модернізації очікується збільшення пропускної здатності на 25 %.
Уряд розглядає законопроект № 12188, який скасовуватиме монополію державних крематоріїв, дозволятиме створення приватних підвалин і посилюватиме контроль над ритуальними бюро.
Тим часом у Київському крематорії працюють лише три з п’яти залів прощання, а інші залишаються закритими через поганий стан. Середня вартість одноразового розміщення в колумбарії – 15 тисяч грн; нішеві варіанти під 2‑4 урни коштують від 60 до 100 тисяч грн.
У підсумку, розслідування виявило, що ринок ритуальних послуг у столиці функціонує на межі законності, а споживачі часто змушені платити за послуги, які мають бути безкоштовними.
