Головне: новий спінозавр під пісками Сахари
Вчені знайшли у Нігері новий вид спінозавра — Spinosaurus mirabilis, який мав великий кератиновий гребень і, ймовірно, вів переважно наземний спосіб життя. Відкриття змінює уявлення про спінозаврів як суто водних хижаків.
Детально: процес відкриття, особливості та наслідки
У 2019 р. команда під керівництвом професора Пола Серено (Чиказький університет) виявила у пустельному регіоні Нігеру фрагменти кісток, які спочатку не можна було віднести до жодного відомого виду. Повернувшись у 2022 р. з розширеною експедицією, дослідники знайшли додаткові останки, включаючи великий лопатевий гребень і щелепні кістки. Після ретельного аналізу та 3D‑моделювання було підтверджено новий вид – Spinosaurus mirabilis.
Ключові особливості знахідки:
- Масивний гребень, схожий на кератиновий лезо, можливе яскраве забарвлення;
- Зуби з щільним змиканням, пристосовані до ловлі слизької риби;
- Анатомічні адаптації, що вказують на активне переміщення по суходолу;
- Знахідка розташована на відстані 500–1000 км від давньої берегової лінії, у лісистій місцевості з річковою мережею.
“Ця знахідка була настільки несподіваною і дивовижною, що вона справді зворушила нашу команду. Після того, як один із членів нашої команди створив 3D‑цифрові моделі знайдених кісток для складання черепа — на сонячній енергії посеред Сахари, — саме тоді ми усвідомили значимість відкриття”.
За словами Серено, гребень міг виконувати роль демонстраційного елементу під час шлюбних ритуалів або в конфліктах між конкурентами.
“Я уявляю цього динозавра як свого роду “пекельну чаплю”, яка без проблем заходила на своїх міцних ногах на глибину до двох метрів, але, ймовірно, більшу частину часу проводила, вистежуючи велику рибу на мілководді”.
Відкриття підкреслює, що спінозаври могли займати більш різноманітні екологічні ніші, ніж вважалося раніше. За даними дослідження, опублікованого у Science, Spinosaurus mirabilis демонструє, що наземні та прибережні середовища були важливими для деяких представників цієї групи. Це відкриття не лише розширює палеонтологічну картину Кретасу, а й підтверджує цінність далеких експедицій у важкодоступних регіонах пустелі.
