Журналістка Bihus.Info Олександра Федорко перевірила оголошення про оренду житла поблизу фронту та поспілкувалася з військовими. Картина — шокуюча: за 30–50 тисяч гривень захисникам пропонують занедбане житло без елементарних зручностей. І все це — з власної кишені бійців, без жодної державної компенсації.
Зміст
Житловий фронт: як в Україні заробляють на захисниках
Поки одні захищають країну зі зброєю в руках, інші перетворили їхню потребу в даху на голову на стабільний бізнес. Ринок оренди житла поблизу лінії зіткнення вже кілька років функціонує за власними законами — жодного контролю, жодних фіксованих цін, жодної відповідальності.
Журналістка Олександра Федорко від Bihus.Info особисто перевірила оголошення й поговорила з тими, хто через це проходить щодня. Результат — відео, яке розкриває масштаб проблеми, яку держава роками вважає за краще не помічати.
Скільки коштує «люкс» біля лінії фронту: реальні ціни та умови
Ціни на житло у прифронтових містах і селах давно перевищили столичні показники. Це не перебільшення — це задокументована реальність.
За даними моніторингу сайтів нерухомості, будинки в Слов’янську пропонують від 18 000 до 107 000 гривень на місяць. За 40 000 грн можна отримати трикімнатний будинок із ремонтом десятирічної давності й вісьмома ліжко-місцями. Середня ціна однокімнатної квартири у відносно спокійних Харкові чи Запоріжжі — 5–6 тисяч гривень, але чим ближче до фронту, тим ціна зростає в рази.
Військові розповідають: знайти житло дешевше ніж за 13–15 тисяч гривень у прифронтовій зоні майже неможливо. А до орендної плати додаються комунальні послуги — ще від 4 до 6 тисяч гривень щомісяця в неопалювальний сезон.
Реальні умови оренди житла для військових: свідчення бійців
Офіцер 67-ї окремої механізованої бригади ЗСУ Андрій Козінчук описує ситуацію відверто:
«Там є люди, які дуже добре ставляться до військових, але вони в меншості. А також є люди, які й на поріг не пускають військових або ж луплять геть неадекватні ціни»
Військовий Ігор Луценко описав явище ще жорсткіше:
«Просять 20, 30, 40 тисяч гривень за звичайну сільську хату, де немає води, де ніхто не жив роками — це, на жаль, норма. Більше того, значна кількість орендодавців взагалі відкрито відмовляють військовим на тій підставі, що вони військові»
Бував і зовсім абсурдний розрахунок: за великий приватний будинок із підрозділу брали по 1 000 гривень з людини за добу.
Схеми завищення цін: як діють недобросовісні орендодавці
Журналісти задокументували типовий сценарій: коли телефонували як цивільні — їм пропонували квартиру за 7–8 тисяч гривень. Щойно дізнавалися, що житло потрібне військовим — ціна зростала вдвічі, до 15 тисяч, плюс по 2 тисячі за кожного наступного мешканця понад двох осіб.
Окремі власники виставляли рахунки навіть за ті місяці, коли місто перебувало в окупації. Один із бійців розповів: домовились із власником оплачувати лише комунальні, а той через місяць приніс платіжки одразу за 7 місяців — включно з окупаційним часом.
Тіньовий ринок без договорів і без податків
Переважна більшість угод укладається без нотаріального договору — готівкою або переказом наперед. З огляду на те, що поблизу фронту несуть службу від 300 до 400 тисяч осіб, йдеться про сотні тисяч тіньових транзакцій щороку. Ні орендар, ні держава нічого з цього не отримують.
Теоретично податківці можуть перевіряти орендодавців, а військові адміністрації мають право примусово відчужувати приватне майно для потреб оборони. На практиці — точкові перевірки картини не змінюють.
Держава роками ігнорує проблему житла для ЗСУ
Бійці витрачають власні гроші не лише на оренду. З тих же кишень — спорядження, паливо, ремонт техніки. При мінімальному грошовому забезпеченні близько 20 000 гривень витрати на житло разом із комунальними можуть з’їсти більш ніж половину виплати.
Народна депутатка Інна Совсун наголошує: для військових у прифронтових містах і селах де-факто існує лише одна опція — оренда власним коштом. Закон передбачає компенсацію за піднайом житла, а з 2024 року процедуру її отримання спростили, скасувавши частину довідок. Проте реальне відшкодування отримують одиниці, а питання державного регулювання цін на оренду у прифронтових зонах залишається відкритим.
Мер Павлограда, за словами офіцера Козінчука, прямо заявив: вільного житла немає і нічого зробити не може. Це — типова відповідь від місцевої влади по всій лінії фронту.
Квартирна повинність: закон є, механізму немає
Законодавство України передбачає військово-квартирну повинність — право командування розміщувати військових у приватних та комунальних приміщеннях. Але ця норма майже не застосовується. Військовий Ігор Луценко пояснює чому: централізоване розміщення великих груп в одній будівлі в умовах сучасної війни з далекобійними засобами ураження становить смертельну загрозу. Тому єдина безпечна альтернатива — розосереджене розміщення малими групами, тобто саме та оренда, яку зараз ніхто не регулює і не компенсує.