Головне: Гренландська акула живе майже 400 років
Міжнародна команда біологів використала радіовуглецевий аналіз кристалів в оці акули, щоб встановити її вік ≈ 392 р. Це відкриття змінює уявлення про довголіття хребетних у холодних океанах.
Детально: методи визначення віку акули
У 2025‑2026 роках вчені дослідили 28 самок гренландської акули, випадково потрапивших у рибальські сітки. Найбільша особина мала довжину близько 5 м, і в її кришталику ока були виявлені сліди радіоактивного вуглецю. За допомогою порівняння цих слідів з відомими історичними подіями, зокрема «бомбовий імпульс» 1960‑х років, було розраховано вік 392 р (+‑120 р). Тому в популярних матеріалах інколи з’являється назва «399‑річна акула», що слугує лише приблизним скороченням.
Традиційний підхід до визначення віку акул – аналіз смуг росту в кісткових структурах – не підходить для гренландських особин, оскільки їх хребці м’які, а плавчасті шипи відсутні. Кристали ока, що формуються ще до народження і не змінюються протягом життя, зберігають хімічний підпис часу, що робить їх унікальними «годинниками».
Гренландські акули ростуть дуже повільно – менше 1 см на рік – і можуть досягати довжини понад 6 м. Їхня швидкість не перевищує 2,9 км/год, а максимальна глибина занурення сягає 2200 м. Така низька метаболічна активність у крижаній воді, ймовірно, сприяє їхньому надзвичайному довголіттю.
Дослідження показали, що статева зрілість досягається лише після ≈ 156 р, що робить кожну дорослу особину надзвичайно цінною для популяції. Через випадкові вилови у промислових рибальських сетках відновлення популяції може займати десятиліття, а то й століття.
Харчування гренландської акули різноманітне: молодші індивіди переважають кальмари, а старші – великі риби та морських ссавців, включаючи тюленів. Геномний аналіз виявив, що у цих акул розвинений «набір інструментів» для відновлення ДНК, що може бути одним із факторів їхнього екстремального довголіття. Додаткові дослідження підтвердять роль цих механізмів у підтримці функціональної зорової системи та тканин сітківки протягом століть.
Попри стійкість, вид знаходиться під загрозою: випадкові вилови, потепління Арктики, збільшення антропогенної активності та забруднення підривають їхній популяційний запас. Через повільний темп росту і пізню статеву зрілість, гренландська акула не здатна швидко компенсувати втрати, що підкреслює необхідність суворих заходів щодо збереження.
