Михайло Ткач — провідний український журналіст-розслідувач, керівник відділу розслідувань «Української правди», лауреат Премії імені Георгія Ґонґадзе 2026 року.
Народжений у Дніпрі, він пройшов шлях від студентського КВК до одного з найвпливовіших голосів незалежної журналістики. Його матеріали регулярно спричиняють суспільний резонанс, змушують високопосадовців давати пояснення та демонструють, як корупція підриває обороноздатність країни в умовах повномасштабного вторгнення. Ткач відомий жорстким фактажем, сміливістю та вмінням знаходити втікачів по всьому світу.
Зміст
Біографія Михайла Ткача
Михайло Сергійович Ткач народився 16 жовтня 1988 року в Дніпрі (тоді — Дніпропетровськ). Дитинство пройшло в звичайній родині на Дніпропетровщині, де з ранніх років формувався його характер — допитливий, принциповій і з гострим відчуттям справедливості. Шкільні роки припали на складний період 90-х та початку 2000-х, коли Україна переживала економічні трансформації. Уже тоді Михайло цікавився суспільними процесами, політикою та медіа.
Після закінчення школи він вступив до Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара на факультет журналістики. Студентські роки стали важливим етапом становлення: крім навчання, Ткач активно грав у команді КВК. Гумор, швидка реакція та вміння працювати в команді під тиском сцени допомогли йому розвинути навички, які пізніше стали ключовими в розслідувальній журналістиці — вміння тримати увагу аудиторії, гостро формулювати думки та знаходити нестандартні підходи.
Під час навчання Михайло почав набирати практичний досвід на місцевому телебаченні Дніпра. Це були перші кроки в професію, де він зрозумів, наскільки важливо не просто інформувати, а перевіряти факти та копати глибше. Після отримання диплома журналіста він переїхав до Києва — столиця відкрила ширші можливості для реалізації амбіцій.
Сім’я Михайла Ткача
Михайло Ткач свідомо тримає особисте життя поза публічним простором. Як більшість журналістів-розслідувачів, які регулярно стикаються з тиском і погрозами, він намагається максимально захистити близьких. Відомо, що його коріння міцно пов’язане з Дніпропетровщиною, а родинні цінності формувалися в типовому українському середовищі — з акцентом на чесність, освіту та відповідальність.
Журналіст рідко згадує сім’ю в інтерв’ю, зосереджуючись виключно на професійній діяльності. Таке рішення виглядає обґрунтованим: робота Ткача часто зачіпає впливових людей, тому приватність рідних для нього — питання безпеки. На сьогоднішній день (2026 рік) публічної інформації про дружину, дітей чи батьків майже немає, що підкреслює його принцип «робота на першому місці, сім’я — святе».
Освіта Михайла Ткача
Основна освіта Михайла Ткача — Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, спеціальність «Журналістика». Університет дав йому не тільки теоретичні знання, а й можливість поєднувати навчання з практикою. Саме в ці роки сформувався його фірмовий стиль: поєднання жорстких фактів, аналітики, іронії та глибокого занурення в тему.
Практику він проходив на регіональних телеканалах, де навчився працювати з камерою, монтажем і живим ефіром. Цей фундамент дозволив йому швидко адаптуватися в національних медіа. Пізніше Ткач постійно підвищував кваліфікацію через тренінги, семінари та міжнародні програми для розслідувачів, особливо в сфері data-журналістики, OSINT та захисту джерел інформації.
Перші кроки в кар’єрі Михайла Ткача
Кар’єра Михайла Ткача почалася саме на 9 каналі Дніпра — місцевому телеканалі, де він отримав перший серйозний досвід роботи в ефірі. Там він набував навичок підготовки матеріалів, роботи з камерою, монтажу та живого спілкування з глядачами. Це був фундаментальний етап: регіональне телебачення навчило його швидко реагувати на події та знаходити цікаві історії в повсякденному житті.
Кар’єра Михайла Ткача продовжилася на телеканалі 1+1 у програмі «Гроші». Там він отримав серйозний досвід роботи з економічними та корупційними темами. Реальний прорив стався, коли він приєднався до команди легендарної програми «Схеми: Корупція в деталях» (спільний проєкт «Радіо Свобода» та українських журналістів). П’ять років інтенсивної роботи в «Схемах» зробили його впізнаваним: розслідування про політичну корупцію, вплив олігархів та зловживання владою отримували величезний резонанс.
У 2012 році Ткач став переможцем конкурсу журналістських розслідувань від «Української правди» та Посольства США. Це відкриття дало додатковий імпульс. Згодом він працював ведучим і кореспондентом, накопичуючи досвід, контакти та репутацію надійного розслідувача, якому можна довіряти.
У 2021 році Михайло Ткач очолив відділ розслідувань в «Українській правді» — найвпливовішому онлайн-виданні країни. Під його керівництвом команда значно розширилася, а якість матеріалів вийшла на новий рівень. За п’ять років під його началом вийшли десятки гучних розслідувань, які стали основою для кримінальних проваджень і суспільних дискусій.
Чим відомий Михайло Ткач. Останні новини про нього
Михайло Ткач — символ принципової журналістики, яку в Україні часто називають «мисливцем за корупціонерами». Він спеціалізується на викриванні схем серед високопосадовців, олігархічних структур, ухилення від мобілізації еліт та сумнівних тендерів під час війни. Його розслідування не просто інформують — вони змінюють реальність: змушують звільняти чиновників, відкривати справи та повертати увагу суспільства до ключових проблем.
Серед найвідоміших робіт — матеріали про «плівки Міндіча», розслідування діяльності Андрія Єрмака після звільнення з посади, схеми в Міністерстві оборони, БЕБ, АРМА та енергетичному секторі. Ткач неодноразово знаходив втікачів за кордоном (Ізраїль, Європа), проводив з ними інтерв’ю та документував їхні пояснення. Один з яскравих прикладів — пошуки та інтерв’ю з бізнесменом Міндічем в Ізраїлі у 2025-2026 роках.
У 2026 році Михайло Ткач став лауреатом Премії імені Георгія Ґонґадзе — найпрестижнішої журналістської нагороди України (спільно з Ольгою Руденко). Це визнання його внеску в розвиток незалежної журналістики під час війни. Він також має державні нагороди, зокрема орден «За заслуги».
Останні місяці 2026 року виявилися надзвичайно насиченими. Ткач активно висвітлював тему застав за високопосадовців (зокрема, згадував внесок Сергія Реброва), продовжив серію матеріалів про вплив непублічних осіб на державні інституції, розслідував «Хрещений батько “на віддаленці”» про діяльність Єрмака. Деякі розслідування навіть тимчасово блокували на YouTube через скарги, що лише підкреслює їхню гостроту.
Журналіст неодноразово стикався з погрозами, стеженням і прямими перешкодами під час зйомок. Проте це не зупиняє його команду. Ткач публічно заявляє:
«Ми будемо знімати їх усюди» — фраза, яка стала девізом його роботи ще з часів «Схем».
Михайло Ткач продовжує залишатися одним із найсильніших і найнебезпечніших для системи журналістів України. У 2026 році, коли війна триває, а внутрішні проблеми не зникають, його робота набуває особливого значення — це не просто розслідування, а питання національної безпеки, справедливості та майбутнього країни.
