Дмитро Олександрович Матющенко — уродженець Полтавщини, старший стрілець Національної гвардії України, який провів понад три роки в російському полоні після захоплення під Волновахою в березні 2022-го. Після звільнення в обміні 19 березня 2025 року його ім’я стало символом однієї з найтрагічніших сторінок війни: за версією СБУ, ДБР та прокуратури, в колонії окупантів у Горлівці він пішов на співпрацю, отримав посаду завідувача бараку і систематично катував українських військовополонених, застосовуючи фізичне насильство, холодові тортури та моральний тиск.
У червні 2026 року Печерський суд Києва взяв його під варту без права застави — справа, що шокувала суспільство та змусила говорити про межі людської стійкості в неволі.
Зміст
Біографія Дмитра Матющенка
Дмитро Олександрович Матющенко народився 26 січня 1999 року в селищі Говтва під Решетилівкою на Полтавщині. Це невелике, типове українське містечко з багатою історією, де минуле переплетене з сільським побутом і сильними родинними традиціями.
Дитинство Дмитра, як і багатьох його ровесників у регіоні, пройшло в умовах пострадянської реальності — з акцентом на родину, школу та місцеві цінності. Подробиці ранніх років публічно майже не розголошуються, адже увага ЗМІ зосереджена виключно на подіях воєнного часу.
До повномасштабного вторгнення Росії він обрав шлях військової служби. Як старший стрілець Національної гвардії, Матющенко виконував обов’язки на передових позиціях.
9 березня 2022 року під час запеклих боїв за Волноваху в Донецькій області він потрапив у полон російських військ. На момент захоплення йому було лише 23 роки. Початок полону став випробуванням, яке для багатьох українців виявилося точкою неповернення. Дмитро згадував у суді, що його утримували в кількох місцях: колонії в Оленівці, Донецькому СІЗО, Горлівській виправній колонії та навіть у Бійську. Близько двох років про нього не було жодних новин — лише у березні 2024-го росіяни опублікували відео з ним у неволі.
Після понад трьох років у полоні, 19 березня 2025 року, Матющенка звільнили в рамках великого обміну військовополоненими. Повернення спочатку сприймали як радісну подію для його рідної Полтавщини — місцеві медіа та соцмережі вітали воїна вдома. Однак уже в 2026 році слідство перевернуло наратив: зібрані свідчення колишніх полонених лягли в основу кримінальної справи.
Сім’я Дмитра Матющенка
Інформація про родину Дмитра Матющенка в відкритих джерелах залишається обмеженою через чутливість ситуації та можливі заходи безпеки.
Відомо, що він родом із Полтавщини, де традиційно сильні сімейні зв’язки. Під час його полону рідні, ймовірно, переживали важкі місяці невизначеності, типові для тисяч українських сімей. Після звільнення в березні 2025-го місцеві ЗМІ згадували його як воїна з Полтавщини, але конкретні імена батьків, братів чи сестер не розголошувалися.
У соцмережах (зокрема, у постах полтавських пабліків) його повернення сприймали як спільну радість громади, що вказує на наявність підтримки від близьких. Наразі, після оголошення підозри в червні 2026-го, родичі не давали публічних коментарів, що зрозуміло в умовах активного судового процесу.
Освіта Дмитра Матющенка
Деталі формальної освіти Матющенка публічно не висвітлюються. Як більшість військовослужбовців його покоління, він, ймовірно, закінчив загальноосвітню школу в Полтавській області, а потім пройшов спеціальну військову підготовку в лавах Національної гвардії України. Служба в НГУ передбачає регулярні навчання, тренування та курси підвищення кваліфікації, які формували його як стрільця. Жодних даних про вищу цивільну освіту в доступних джерелах немає — його біографія повністю пов’язана з військовою кар’єрою.
Перші кроки в кар’єрі
Кар’єра Дмитра Матющенка до полону була пов’язана виключно з Національною гвардією України. Він обіймав посаду старшого стрільця і брав участь у бойових діях на сході країни.
Бої за Волноваху в перші тижні повномасштабного вторгнення стали одним із найкривавіших епізодів ранньої фази війни. Захоплення в полон 9 березня 2022 року перервало його службу.
У неволі, за даними слідства, він спочатку залишався звичайним полоненим, але згодом погодився на співпрацю з адміністрацією колонії в окупованій Горлівці (Калінінська виправна колонія №27). Там його призначили «завгоспом» або завідувачем бараку (другого поверху бараку №8), що дало певні привілеї, але, за версією обвинувачення, вимагало виконання вказівок окупантів щодо інших українців.
Чим відомий Дмитро Матющенко. Останні новини про нього
Дмитро Матющенко став відомим насамперед через звинувачення в жорстокому поводженні з іншими військовополоненими. За матеріалами СБУ, ДБР та Офісу Генпрокурора, перебуваючи в Горлівській колонії, він систематично виконував роль помічника адміністрації. Зокрема, змушував полонених годинами стояти на плацу без теплого одягу в холодну погоду, що призводило до обморожень; примушував до виснажливих фізичних вправ як покарання; застосовував побої та погрози; доповідав окупантам про непокірних. Слідство стверджує, що внаслідок таких дій загинув щонайменше один український військовослужбовець, а десятки отримали травми різного ступеня тяжкості.
Сам Матющенко в суді заперечує всі звинувачення. 18 червня 2026 року Печерський районний суд Києва обрав йому запобіжний захід — тримання під вартою на 60 діб без права внесення застави. Справа кваліфікована за ч. 2 ст. 431 КК України (насильство або жорстоке поводження з військовополоненими з боку військовополоненого, який є старшим). Розслідування триває, доказова база поповнюється свідченнями колишніх полонених.
У соцмережах (Facebook, Instagram, X/Twitter, полтавські пабліки) історія викликає потужний резонанс: від початкової радості з приводу звільнення в 2025-му до обурення та дискусій про зраду в 2026-му. Посты про його повернення набирали тисячі лайків, а після новин про підозру — тисячі коментарів з вимогами справедливого суду. Деякі користувачі згадують психологічний тиск полону як можливий фактор, інші вимагають найжорсткішого покарання. Станом на червень 2026 року справа залишається на стадії досудового слідства та суду, викликаючи широке обговорення в українському суспільстві про механізми колаборації в неволі та необхідність підтримки військових після полону.
Історія Дмитра Матющенка — це не лише кримінальна справа, а й глибоке віддзеркалення того, як війна та тривалий полон можуть ламати людину. Вона продовжує розвиватися, а суспільство чекає на остаточні висновки суду.
