Російський в’язень, який погодився підписати військовий контракт під тиском у колонії, розповів в інтервью 425 ОШП “Скеля”, що обіцянки вербувальників про гроші та «будівельні роботи» на ділі виявилися брехнею. Замість тилової служби чоловіка кинули на передову, де колишніх засуджених використовують як витратний матеріал.
Зміст
Що обіцяли в колонії
Як розповідає полонений, процес вербування супроводжувався тиском з боку адміністрації колонії та кримінальних авторитетів. Засудженим обіцяли великі виплати, гідне забезпечення та відносно безпечну роботу подалі від лінії фронту.
Йому називали суму у 2 мільйони рублів, однак реально він отримав лише 400 тисяч. Ці кошти довелося витратити на власне обмундирування — те, що видала армія, не відповідало умовам на передовій.
Крім того, вербувальники запевняли, що колишні ув’язнені займатимуться будівельними роботами чи розбором завалів. Насправді ж після підписання контракту їх одразу відправили на полігон — навчатися стрільбі та пересуванню окопами.
Як ув’язнених кидали на штурми
Після нетривалої підготовки новобранців, включно з колишніми засудженими, почали кидати у штурмові дії. За словами полоненого, їх фактично використовували як «м’ясо» — без нормальної підтримки, води, знеболювальних засобів і реальних шансів на евакуацію.
Він описав механізм, за яким солдатів примушували рухатися через невідомі або замінований місцевості. Їхній рух відстежували дистанційно й фіксували на відео. Якщо боєць виживав — шлях позначали як безпечний для інших підрозділів. Якщо підривався — командування таким чином дізнавалося про небезпечну ділянку.
- обіцяну тилову роботу замінили відправкою на передову;
- реальні виплати виявилися в рази меншими за обіцяні;
- обмундирування доводилося купувати за власний кошт;
- за провини солдатів били по обличчю;
- пораненим наказували терпіти без належної медичної допомоги;
- людей використовували, щоб перевіряти небезпечні ділянки ціною їхнього життя.
Що він побачив на фронті
За словами полоненого, втрати серед таких новобранців були колосальними. На полях залишалися тіла загиблих російських військових — переважно молодих хлопців 19–21 року, які гинули, навіть не встигнувши зробити жодного пострілу.
«Я бачив багато мертвих росіян: вони просто лежать у полі, вже всі жовті, всі згнили. Тобто ми просто йдемо в тих місцях, де хтось ще не йшов… ти це поле проходиш… а там просто як м’ясо».
Ставлення командирів, за його словами, було жорстокішим навіть порівняно з умовами в колонії. Бійців били за незначні порушення, а скарги на здоров’я чи брак води й медикаментів просто ігнорували.
Полон і звернення до інших зеків
Російська пропаганда намагалася переконати солдатів, що потрапляння в український полон рівнозначне тортурам. На полігонах їм демонстрували відеоролики про нібито виколювання очей і катування. Сам полонений назвав це «інформаційною нісенітницею».
За його словами, він залишив зброю й рацію, вийшов до зруйнованого села і підняв руки перед дроном. Після цього його забрали українські військові, надали воду, чай та необхідну допомогу.
«Я вдячний бійцям “Скелі” за те, що вони залишили мені життя. Я більше ніколи не візьму зброю проти України або будь-якої іншої держави».
Головне, до чого він закликає інших засуджених у росії, — не вірити обіцянкам вербувальників. На його думку, тюрма дає більше шансів вижити, ніж контракт, який може обернутися смертю на мінному полі або повторною відправкою на найнебезпечніші ділянки фронту навіть після можливого обміну.
Нагадаємо: 425 ОШП «Скеля» взяв у полон окупанта за допомогою дрона під Покровськом.
