Головне: Архітектурні рішення для захисту Києва
Рекордна кількість людей у метро під час ракетних атак доводить критичну нестачу укриттів. Архітектори пропонують підземні бункери, перетворення паркінгів і ізраїльські кімнати‑безпеки як практичні альтернативи.
Детально: Стратегії, проекти та експертна думка
Ракетний удар 2 липня 2026 року знову виявив, що у столиці немає достатньо безпечних сховищ. За даними ТСН.ua, під час обстрілу в метро перебувало понад 52 тисячі людей – рекордний показник за весь час війни. У 2022 р. потреба в укриттях була критичною; у 2026 р. змінилися лише тактика ворога та поведінка мешканців. Російські атаки тепер орієнтовані на житлові будинки, що змушує киян шукати більш надійний притулок, а традиційні підвали часто виявляються небезпечними.
Експерт з безпеки Ігор Молодан підкреслює, що «Проблема з укриттями дуже серйозна — їх критично не вистачає. Особливо у великих містах, які зараз атакує і руйнує Росія — Суми, Запоріжжя, Дніпро, Київ. Рятувати людей під час масованих атак можуть саме споруди подвійного призначення, які заглиблені у землю або повністю підземні: станції метро, підземні переходи, паркінги, торгові центри. Перебування у таких приміщеннях гарантує значно більшу безпеку, ніж перебування під час ракетного удару у квартирі чи у підвалі панельного будинку», — зазначає Молодан.
Він додає, що паркінги можуть стати надійними притулками: «Так, у Києві було пряме влучання у паркінг на Печерську, коли ракета пробила бетонне перекриття. Але цей випадок більше виключення, ніж правило. У будь-якому випадку під час ракетної атаки знаходитися у паркінгу безпечніше, ніж у квартирі будинку», — стверджує експерт.
За словами Молодана, будівництво нових укриттів у вже сформованих мікрорайонах складне: «Побудувати нове укриття в уже сформованому десятиліттями мікрорайоні чи посеред декількох житлових будинків, у яких мешкає велика кількість людей, дуже складно і дорого. Передусім через підземні комунікації біля будинків… А от вихід – довести до ладу укриття школи, куди зможуть ходити жителі навколишніх будинків», — говорить експерт.
Архітектор Олег Заварзін пропонує впроваджувати ізраїльські «кімнати‑безпеки» у нових будинках: «На мою думку, через війну, яка триває п’ятий рік в Україні, кожен будинок чи квартира повинні мати власну кімнату-укриття. Гадаю, що нам варто стратегічно йти до такої мети, бо за цим майбутнє», — зазначає Заварзін.
Він також радить будувати масштабні бункери у парках: «Можна робити такі зали (щось на кшталт приміщень станцій метро) з монолітного залізобетону, які будуть наполовину заглиблені у землю і розраховані на певну кількість людей. У пішій доступності від житлових масивів. До речі, таке будівництво недороге», — підкреслює архітектор.
Заварзін вважає, що відсутність нових укриттів свідчить про брак волі та фінансування: «Те, що нових укриттів у Києві не будують, радше свідчить про відсутність волі, стратегічного мислення та фінансів, яких мало на це виділяється або взагалі не виділяється», — підсумовує він.
Уряд уже фінансує ремонт і будівництво захисних споруд, проте темпи залишаються низькими. За даними Київради, у 2026 р. планується завершити дев’ять споруд подвійного призначення в освітніх закладах, проте реальна реалізація потребує активного залучення громадськості та швидкого виявлення існуючих радянських бомбосховищ.
