Головне: Аграрне значення вступу України та Молдови
Україна володіє понад 32 млн га орних земель, що вдвічі більше, ніж у Франції, і може стати провідним виробником зернових і олійних культур у ЄС. Молдова, хоча й має лише 1,87 млн га, вже стикається з викликами адаптації до європейських стандартів.
Детально: Аналіз ризиків і перспектив
Загальна площа сільськогосподарських земель України становить 32 млн га, з яких 26 млн га активно обробляються. Це вдвічі більше орних земель Франції (17 млн га) і втричі більше, ніж в Іспанії чи Польщі (по 11 млн га). У випадку приєднання Україна одразу стане одним із провідних виробників зернових та олійних культур, зокрема ріпаку, соняшнику та сої.
Молдова має лише 1,87 млн га сільськогосподарських угідь, але процес її вступу розглядається окремо, спираючись на власний прогрес. Обидві країни стикаються з аналогічними питаннями: вимоги до фітосанітарної безпеки, необхідність фінансової підтримки та можливість дестабілізації ринків ЄС.
«Це ніби ще одна лінія фронту. Для нас хліб — святиня, а посівна є символом життя. Ви не уявляєте, що це означає для українців, які пережили дві світові війни та Голодомор», — Роман Лещенко, колишній міністр аграрної політики України.
«Україна має потужний людський капітал, а також високу стійкість логістичних, торговельних і переробних ланцюгів», — Ів Ле Морван, аналітик Agrillées.
Найбільші європейські фермери (Франція, Іспанія, Польща) вже висловлюють занепокоєння можливим припливом дешевшої продукції. Деякі країни, зокрема Угорщина, Польща і Словаччина, тимчасово обмежили імпорт окремих українських товарів.
«Не думаю, що це добре, адже це може дестабілізувати ринок. Але кожен народ має право сам вирішувати свою долю. Якщо вони дотримуватимуться правил, у мене немає жодних заперечень», — Дануць Андруш, румунський фермер.
Для Молдови вже діє угода DCFTA, яка відкрила доступ до ринку ЄС, проте вимоги щодо фітосанітарії підвищили витрати виробників.
«Ми вже працюємо за правилами Європейського Союзу, але не отримуємо тієї підтримки, яку мають європейські фермери», — Даніель Леаху, молдовський фермер.
«Тепер нам уже не дозволено робити те, що було допустимим раніше, а це робить виробництво дорожчим», — той же фермер.
Експерти прогнозують два сценарії: або Україна отримає спеціальний режим, який не передбачає повноцінного членства, або ЄС проведе глибоку реформу Спільної аграрної політики (САП), розширивши бюджет і впровадивши нові механізми захисту.
«Україна — це не Польща. Вона успадкувала іншу модель аграрної економіки, яка не вписується в нинішню систему ЄС», — експерт.
«Спільна аграрна політика у тому вигляді, в якому ми її знаємо сьогодні, може суттєво змінитися», — Ельза Реньє, Sciences Po.
Зважаючи на геополітичний контекст (війна в Україні, напруженість у Ірані, агресивна політика Китаю), продовольчий суверенітет стає стратегічним пріоритетом ЄС. Приєднання України може підвищити його роль як одного з провідних світових експортерів аграрної продукції.
«Політика розширення ЄС сьогодні як ніколи є геостратегічною інвестицією в мир, стабільність, вплив, конкурентоспроможність і довгострокову безпеку», — представник Європейської комісії.
Молдова вже отримала досвід інтеграції: у 2025 рр. вона стала провідним постачальником соняшнику до ЄС (57,5 % імпорту). Однак без субсидій і доступу до європейських виплат молдовським фермерам важко конкурувати.
«Хто хоче продавати — продаватиме. Хто хоче працювати — працюватиме. Європейський ринок не забирає у нас землю, він вимагає якості», — Іон Тулей, молдовський фермер.
Для України критично важливо розробити законодавчі механізми (стратегічне планування, платіжне агентство, цифрові інструменти) і забезпечити підтримку малих і середніх фермерів під час переходу.
«Для нас це рік інтенсивної внутрішньої роботи», — Тарас Качка, колишній віцепрем’єр-міністр України.
«Європейський Союз — фактично єдиний шлях до модернізації сільського господарства», — Олександр Слусар.
Отже, вступ України та Молдови до ЄС створює як великі можливості для розширення аграрного простору Євросоюзу, так і суттєві виклики, пов’язані з адаптацією до високих стандартів та необхідністю фінансових інструментів підтримки.
