Головне: корупція в енергетиці та обороні
Від перших післямайданних схем з рюкзаками до масштабної справи «Мідас», розслідування НАБУ виявляє, як під час війни державні гроші потрапляли в приватні кишені. Описані механізми, учасники та фінансові збитки допоможуть зрозуміти масштаб проблеми.
Детально: етапи та наслідки скандалів
Українська корупція еволюціонує: спочатку прості «рюкзаки» чиновників, потім підвищені ставки в енергетичному секторі, і нарешті — складна схема «Мідас». У 2024‑2025 рр. Національне антикорупційне бюро (НАБУ) назвало нове розслідування «Форест Гамп», вважаючи його продовженням однієї з найвідоміших справ незалежної України.
Судові документи вказують, що організована група, пов’язана з колишніми співробітниками Офісу Президента, використала державне підприємство «Енергоатом» як джерело «годівниці». Учасники називали свою схему «Шлагбаум» і вимагали 10‑15 % «відкатів» від підрядників.
Платіжна модель була проста: сплачуєш «відкат» — отримуєш замовлення та своєчасну оплату; не сплачуєш — стикаєшся з затримками чи блокуванням виплат.Зібрані кошти, за оцінками слідства, мали фінансувати будівництво захисних споруд під час масованих російських обстрілів. Основні персонажі:
- «Карлсон» та «Шугармен» — Тімур Міндіч і Олександр Цукерман;
- «Че Гевара» — колишній віце‑прем’єр Олексій Чернишов;
- «Професор» — колишній міністр енергетики та юстиції Герман Галущенко;
- «Рокет» — колишній радник міністра енергетики Ігор Миронюк;
- «Тенор» — директор з безпеки «Енергоатому» Дмитро Басов.
Для відмивання коштів створено «бек‑офіс» на вул. Володимирській у Києві, де працювали Ігор Фурсенко («Рьошик») та інші співробітники. Вони переказували гроші через іноземні компанії та криптовалютні платформи, використовуючи кодові назви купюр.
Збитки в енергетичному секторі за оцінками експертів склали близько 100 млн USD. Підсумкова заставна сума понад 500 млн грн. Більшість підозрюваних затримані, проте Тімур Міндіч і Олександр Цукерман втікли за кордон до подачі підозри.
Інша гучна справа — «Роттердам плюс». Від 2016 до 2019 рр. вартість вугілля для ТЕС прив’язували до цін у портах Амстердаму‑Роттердама, додаючи уявні витрати на доставку. Фактично вугілля купували дешевше в українських шахтах, а українські споживачі платили «голландськими» тарифами. За цим НАБУ та Служба антикорупційної політики (САП) визначили збитки державі у 19 млрд грн, проте справу закрили через строк давності.
У 2022 рр. журналіст Юрій Ніколов викрив закупівлю яєць для армії за 17 грн за штуку — майже в шість разів дорожче ринкової ціни. Слідство встановило, що харчові набори формувалися так, що базові продукти мали надмірно високі ціни, а «екзотичні» компоненти — мінімальні, що дозволяло отримувати надприбутки.
Скандали також стосувалися оборонних закупок: у 2015 рр. МВС без тендеру купив 5 тис. тактичних наплічників для Нацгвардії за 14 млн грн, а вартість перевищувала технічні вимоги. Пізніше виявилося, що підписаним підрядником був син тодішнього міністра внутрішніх справ Арсена Авакова.
Внутрішні конфлікти в антикорупційних інституціях (НАБУ, САП) підкреслювали, що навіть органи, призначені боротися з корупцією, не завжди залишаються поза політичними впливами.
