Головне: Ділянки суддівських родин і демонтаж огорожі
Родини двох суддів Андрія Парінова і Олександра Беспалова отримали землю біля парку «Феофанія». Після судових спорів щодо доступу цього літа демонтували шлагбаум і частину огорожі парку-пам’ятки, а дерева пошкодили. Обмеження проїзду діяли через особливий статус території.
Зміст
Детально: Хронологія подій і позиції сторін
Парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Феофанія» входить до природно-заповідного фонду України. На його території діють жорсткі правила: в’їзд приватного автотранспорту заборонений. Для контролю доступу ще у 2004 році встановили металеву огорожу, а на в’їзді — шлагбаум. Режим території закріплений наказом Міністерства екології.
У 2005 році, вже після створення парку, Київська міська рада передала близько 30 ділянок у провулку Кільцевому у приватну власність. Ці землі залишилися за огорожею, але раніше належали до експериментальних дослідних територій «Феофанії». В Інституті еволюційної екології НАН України наголошують, що передача відбулася без погодження Президії НАН. Майже двадцять років на приватизованих ділянках нічого суттєвого не відбувалося.
Ситуація змінилася у 2025 році. Власники ділянок почали активно відстоювати право проїзду. Вони через суд вимагали перевірити законність шлагбаума та металевої огорожі, які обмежували доступ з боку парку. 2 липня 2026 року Київський окружний адміністративний суд задовольнив один із позовів. Уже 14 липня шлагбаум демонтували — ще до набрання рішенням законної сили. 4 серпня працівники «Київблагоустрою» знесли частину металевої огорожі, що визначала межі парку. Поруч пошкодили дерева, а на місці колишньої пішохідної зони з’явилася огорожа приватних володінь.
Журналісти Bihus.Info встановили зв’язок нових власників із суддівським корпусом. Одна ділянка належить судді Шостого апеляційного адміністративного суду Андрію Парінову. Він отримав її у подарунок від матері Ірини Парінової, яка придбала землю у 2025 році. На ділянці є будинок і окремий вихід безпосередньо до парку. Сама Ірина Парінова володіє сусідньою ділянкою і була серед тих, хто оскаржував шлагбаум та огорожу. Того ж року власницею ще однієї ділянки поруч стала Юлія Ганчук — сестра іншого судді того ж суду Олександра Беспалова. Парінов і Беспалов багато років працюють разом і неодноразово розглядали справи в одних колегіях.
Позиції суддів
Андрій Парінов у коментарі заперечив участь матері у судових процесах:
«Повірте мені, ні».
Водночас він підтримав збереження парку, але наголосив на помилці з межами:
«Огорожа парку стоїть на ділянці. Вони помилково поставили огорожу не по межах, а зайшли на приватні ділянки. Помилилися метрів на 50».
Олександр Беспалов спочатку стверджував, що не розуміє ситуації, але згодом пояснив:
«Наскільки я знаю по шлагбауму. Ну, взагалі по ситуації. Ну, мені Парінов розповідав, да. Там парк позалазив дуже далеко. На цих ділянках якісь там ще сусіди є. Тому й позиви були. А до ділянки сестри взагалі проїзду немає — він незаконно встановлений. Тому позов. Тому рішення суду».
Контекст і попередні прецеденти
Обмеження проїзду в «Феофанії» — не внутрішні правила адміністрації, а вимога закону через статус території. Раніше Bihus.Info розповідав про інший випадок: територію парку регулярно використовували як короткий шлях до маєтку власника «Нашої Ряби» Юрія Косюка, попри заборону.
Ситуація з ділянками біля «Феофанії» вписується в ширшу проблему конфліктів між приватними інтересами та охоронним статусом зелених зон Києва. Парк залишається популярним місцем відпочинку, але тиск на його межі зростає. Демонтаж огорожі та пошкодження дерев викликали питання щодо пріоритетів між захистом природно-заповідного фонду та правами власників приватних ділянок, які опинилися в безпосередній близькості до пам’ятки.
Станом на кінець серпня 2026 року шлагбаум і частина паркану вже відсутні. Це відкрило фактичний проїзд до ділянок суддівських родин, хоча загальна заборона на в’їзд приватного транспорту на територію парку формально зберігається. Подальший розвиток подій залежатиме від того, чи будуть оскаржені рішення суду та дії комунальних служб, а також від позиції органів, відповідальних за охорону природно-заповідного фонду.
