Хто такий Павло Зібров, біографія народного артиста України

Народний артист України Павло Зібров — баритон з понад сорокарічною кар’єрою, автор і виконавець хітів «Хрещатик», «Мертві бджоли не гудуть» і «Вуса бренд». У 69 років він залишається активним на сцені, викладає, створює нові пісні й очолює власний Театр пісні.

Біографія Павла Зіброва

Павло Миколайович Зібров народився 21 червня 1957 року (у деяких джерелах фігурує 22 червня) у селі Червоне Немирівського району Вінницької області. Батько — болгарин Микола Іванович Зібров, майстер на всі руки, який володів близько сорока спеціальностями. Мати — українка Ганна Кирилівна, вчителька. Коли Павлові було сім років, батько помер, і родина пережила непрості часи.

У дев’ять років хлопець поза конкурсом вступив до Київської музичної спецшколи-інтернату імені Миколи Лисенка. Навчався як віолончеліст і контрабасист. У 1974 році разом з однокласниками створив гурт «Явір», який наступного року став лауреатом республіканського конкурсу в Керчі.

У 20 років вступив до Київської державної консерваторії імені Чайковського на оркестровий факультет (клас контрабаса). Ще студентом почав працювати в Державному естрадно-симфонічному оркестрі України. Закінчив консерваторію в 1981 році. Служив у Ансамблі пісні і танцю Київського військового округу, у 1982 році побував у Афганістані. У 27 років вдруге вступив до консерваторії — уже на вокальний факультет, який закінчив у 1992 році.

Сім’я Павла Зіброва

Перший шлюб із Тетяною Самофаловою розпався, коли Павлові було 27 років.

Від цього шлюбу народився син Сергій (18 червня 1983 року).

25 серпня 1994 року одружився з Мариною Володимирівною Зібровою (нар. 1959). Марина працює директором, режисером і художником з костюмів у Театрі пісні Павла Зіброва. У пари народилася донька Діана (21 лютого 1997 року), яка сьогодні займається SMM і PR батька. Є пасинок Олександр (нар. 1982) — син Марини від першого шлюбу.

Старший брат Володимир Миколайович Зібров (нар. 1954) — заслужений діяч мистецтв України, полковник у відставці, працює в театрі брата.

У серпні 2019 року Павло і Марина гучно відзначили срібну річницю весілля, провівши повторну церемонію.

Освіта Павла Зіброва

• Київська музична спецшкола-інтернат імені М. Лисенка (віолончель, контрабас).
• Київська державна консерваторія імені П. Чайковського — оркестровий факультет (1981).
• Київська консерваторія — вокальний факультет (1992).

Пізніше став професором і викладачем кафедри естрадного співу Київського національного університету культури і мистецтв.

Перші кроки в кар’єрі Павла Зіброва

У 1986–1993 роках — соліст Державного естрадно-симфонічного оркестру України. У 1986-му став лауреатом республіканського конкурсу, наступного року — всесоюзного. Гастролював майже всіма республіками СРСР.

Справжній прорив стався у 1993 році після співпраці з поетом Юрієм Рибчинським. З’явилися хіти «Хрещатик», «Мертві бджоли не гудуть» і «День народження». Того ж року Зібров отримав звання заслуженого артиста України, а 1996-го — народного артиста України.

У 1994 році разом із дружиною Мариною створив перший в Україні приватний Театр пісні імені Павла Зіброва, де став директором і художнім керівником.

З 1999 року активно співпрацював з поетом Петром Магою. У 2000-му нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня. З 2005 року регулярно отримував нагороди премії «Шлягер року».

Фільмографія Павла Зіброва

Зібров знімався в кіно та на телебаченні:

• 1990 — «Любов та смерть картоплі звичайної» (мультфільм, голос).
• 2017 — «Інфоголік».
• 2019 — «Продюсер» (камео).
• Участь у шоу «Танці з зірками» (2018), «Голос країни», «Маска», «Ліга сміху» (образ Зібрембо), «МастерШеф. Селебріті» тощо.

Дискографія Павла Зіброва

За кар’єру Зібров випустив понад 20 альбомів і близько 500 пісень (багато як композитор для інших артистів). Основні релізи:

Альбоми 1990-х:

• 1994 — «Хрещатик»
• 1994 — «Я чекаю тебе»
• 1995 — «Душі криниця»
• 1995 — «Блудний син»
• 1996 — «Очі дівочі»
• 1997 — «У нас є все!»
• 1997 — «Хрещатик» (перевидання)
• 1998 — «Золоті шлягери»
• 1998 — «Нам пела скрипка…» (романси)
• 1999 — «Женщина любимая»

Альбоми 2000-х:

• 2000 — «Гори, гори, моя звезда» (романси)
• 2000 / 2001 — «Так, щоб гай шумів!»
• 2002 — «Мелодії душі»
• 2002 — «Прошу пані…»
• 2002 / 2003 — «Мій шлях» (2 CD)
• 2003 — «Золота колекція»
• 2004 — «Шахтёрские жены»
• 2005 — «Странная любовь»
• 2006 / 2007 — «Найкраще»
• 2007 — «Дорогая»
• 2007 — перевидання «Женщина любимая» і «Странная любовь»

Альбоми 2010-х:

• 2010 — «Единственная»
• 2010 — «Чорногузова весна»
• 2011 — «Во благо любви»
• 2012 — «Наймиліша»
• 2012 — перевидання «Женщина любимая»
• 2013 — «Кукушка»
• 2017 — «Наречена»
• 2020 — «Вуса Бренд»

Пізніші релізи та сингли (2020–2026):

• 2022–2023 — кілька патріотичних і колабораційних синглів («Я так хочу додому», «Мертві орки не гудуть», «Дівчата ЗСУ» тощо)
• 2023 — «Хрещатик» (з Kolaba)
• 2024 — «Жінка, що кохаю я», «День народження» (з Kolaba), «Якщо поруч ти», «Любов може все» (EP), «Будьте ви щасливі», «Вірні друзі» (з Гаріком Кричевським), «Найкраще (Dance)»
• 2025–2026 — «Таку як ти», «Я Маріуполь», «Диско Зібрембо», «Згадаймо», «Айстри» (з Тетяною Піскарьовою) та інші сингли

Серед найвідоміших пісень: «Хрещатик», «Мертві бджоли не гудуть», «День народження», «Вуса бренд», «У нас є все», «Білий цвіт на калині», «Марина».

Скандали Павла Зіброва

Серйозних особистих скандалів із кримінальним чи репутаційним забарвленням у Зіброва майже не було. Найбільший резонанс викликали його публічні висловлювання щодо колег.

Найгучніша тема — розрив із колишньою подругою Таїсією Повалій. Зібров і Повалій товаришували близько 27–28 років (одружилися майже одночасно). Після 2014 року стосунки охололи через позицію Повалій щодо Росії. Після її виступів у Москві (зокрема 9 травня) Зібров неодноразово публічно заявляв, що більше не потисне їй руку, називав її зрадницею і говорив, що «вони продалися за великі гроші». Він підкреслював, що ще до повномасштабного вторгнення відмовлявся від запрошень на заходи родини Повалій.

Інші епізоди:

• У 2025–2026 роках Зібров став жертвою діпфейків: шахраї використовували його голос і зображення для реклами сумнівних «ліків від діабету». Артист публічно застерігав українців.
• У вересні 2026 року в поїзді у нього вкрали нову концертну сорочку (за його словами, дівчата, які просили автограф).
• Коментував корупційний скандал навколо Михайла Поплавського (колишній ректор КНУКіМ), з яким дружить: заявляв, що підозри ще не висунуто, а Поплавський продовжує працювати.
• Підтримував Віктора Павліка під час скандалу на концерті в Палаці «Україна» у 2026 році, критикуючи організаторів.
• Відмовлявся від виступів на приватних заходах окремих політичних фігур, зокрема колишніх представників Партії регіонів, щоб «потім не відмиватися».

Чим відомий Павло Зібров. Останні новини про нього

Зібров став символом української естради 1990–2000-х завдяки глибокому баритону, фірмовим вусам (які колись страхував) і пісням, що стали народними. Він створив власний театр пісні, багато років викладає, активно гастролює, випускає нові треки й колаборації (зокрема з Kolaba, Анною Трінчер, GLOVA&MANIN). Бере участь у благодійних заходах, підтримує ЗСУ, виступає на фестивалях (Atlas Weekend, «Союзівка» у США тощо).

Останніми роками продовжує творчу діяльність: випускає сингли, бере участь у телешоу, коментує події шоу-бізнесу. У 2021 році отримав Орден Святого Михайла Архістратига II ступеня та інші відзнаки. Залишається одним із найвпізнаваніших артистів старшого покоління.

Зібров позиціонує себе як людину, яка ретельно обирає, з ким співпрацювати, і відкрито висловлює патріотичну позицію.