Головне: Дрони-матки для доставки FPV в глибокий тил
Російські війська адаптували дрони “Гербера” як платформи для запуску малих FPV-безпілотників, що дозволяє доставляти їх на відстань до 600 км у тил України для розвідки та ударів.
Детально: Як “Гербера” перетворюється на дрон-носій і чому це небезпечно
Російські окупаційні сили почали застосовувати безпілотники типу “Гербера” у незвичній ролі — як “матки” для транспортування та запуску компактних FPV-дронів, які можуть бути як розвідувальними, так і ударними. Ця тактика дає змогу подолати значні відстані вглиб території України, минаючи основні рубежі протиповітряної оборони.
За даними аналітиків Інституту вивчення війни (ISW), оприлюдненими у звіті від 3 лютого, “Гербера” використовується саме для доставки менших дронів у тилові райони. У одному з зафіксованих випадків українські військові виявили саму “Герберу”, але не знайшли доставлений нею FPV-безпілотник. Через це залишається невідомим, чи був запущений дрон призначений для розвідки, чи для завдання безпосереднього удару.
Основні характеристики дрона “Гербера”, які роблять його ефективним носієм:
- Дальність польоту становить 300–600 км, що значно перевищує можливості більшості FPV-дронів.
- Вартість значно нижча за іранські Shahed (відомі в Росії як “Герань”), що дозволяє масове застосування.
- Дрон здатен імітувати Shahed, перевантажуючи системи ППО.
- Може нести бойову частину вагою кілька кілограмів вибухівки.
- Використовується для радіоелектронної розвідки: виявлення позицій ППО, фіксація влучань інших БпЛА.
Виробництво “Гербери” налагоджене на заводі в Єлабузі (за інформацією ГУР МО України). Раніше ці дрони застосовувалися переважно як дешеві приманки або розвідники, але нова тактика розширює їх функціонал. Завдяки великій дальності “Гербера” доставляє FPV-дрони туди, де українська ППО рідко застосовується проти малих цілей через економічні міркування.
Аналітики підкреслюють, що така схема дозволяє росіянам проводити точнішу розвідку та завдавати ударів по стратегічних об’єктах: полігонах, позиціях ракетних систем, засобах ППО в тилу. Відсутність виявленого FPV-дрона в одному з інцидентів свідчить про те, що запущений безпілотник успішно відокремився та виконав завдання.
Ця еволюція тактики використання дронів-“маток” створює додаткові виклики для української оборони. Системи радіоелектронної боротьби (РЕБ) часто виявляються недостатньо ефективними проти таких комбінованих загроз. Експерти зазначають критичну потребу в:
- Дронах-перехоплювачах спеціалізованого типу.
- Системах точкової ППО для захисту критичної інфраструктури.
- Посиленні моніторингу глибокого тилу для своєчасного виявлення носіїв.
Загалом, перехід “Гербери” від ролі простого імітатора до повноцінного носія FPV-дронів є частиною ширшої стратегії росіян щодо збільшення глибини та точності ударів безпілотниками. Це змушує Україну постійно адаптувати власні засоби протидії новим загрозам у безпілотній війні.
