Головне: Смерть видатного українського правозахисника та політв’язня
16 лютого 2026 року у віці 79 років помер Семен Глузман – лікар-психіатр, один з ключових діячів радянського дисидентського руху проти каральної психіатрії, політв’язень, президент Асоціації психіатрів України та автор Закону про психіатричну допомогу.
Детально: Біографія, боротьба з репресивною психіатрією та внесок у правозахист
Семен Фішельович Глузман відійшов у вічність 16 лютого 2026 року в Києві. Про смерть повідомив близький друг журналістка Леся Харченко.
“Помер наш Слава (Семен Глузман) сьогодні о 12 годині. У світі стало менше гідності, совісті і іронії”, – написала вона у Facebook.
Народний депутат Микола Княжицький також відреагував на втрату, згадавши спільне ув’язнення з Мирославом Мариновичем та іншими в’язнями сумління.
“У нього був важкий і категоричний характер та легка і чиста совість. Відійшов Семен Глузман. У радянські часи він стверджував, що генерал Григоренко був психічно здоровим і піддавався репресивній психіатрії”, – зазначив Княжицький.
Політик Борислав Береза назвав Глузмана світлою та розумною людиною.
Глузман закінчив Київський медичний інститут у 1970 році та працював психіатром у Житомирі, Коростені та Києві. У листопаді 1971 року він склав незалежну судово-психіатричну експертизу у справі генерала Петра Григоренка, довівши його психічне здоров’я та незаконність застосування репресивної психіатрії як інструменту політичних репресій.
За цю експертизу у 1972 році Глузмана засудили до 7 років таборів суворого режиму в Пермській області та 3 років заслання в Тюменській області. Покарання він відбував разом з Іваном Світличним, Євгеном Сверстюком, Левком Лук’яненком, Мирославом Мариновичем та іншими відомими дисидентами.
Після звільнення у 1980-х роках працював на фабриці в Києві, з 1985 року поновив медичну практику та почав публікуватися. З 1990 року обіймав посаду директора Українсько-американського бюро захисту прав людини. З 1991 року – виконавчий секретар, а згодом президент Асоціації психіатрів України.
Глузман був членом міжнародних професійних організацій:
- Американське товариство психіатрів
- Королівський коледж психіатрів Великої Британії
- Канадська психіатрична асоціація
- Товариство психіатрів і неврологів Німеччини
Він став одним з авторів Закону України «Про психіатричну допомогу», працював експертом ООН з прав людини у 1998–1999 роках. У 1999 році отримав премію «Людина року» як правозахисник року.
Спільно з Мирославом Поповичем та Іваном Дзюбою очолював Комітет «Бабин Яр». У 2010 році увійшов до Громадської гуманітарної ради при Президентові України. Активно підтримував Олега Сенцова під час його ув’язнення.
У 2012 році вийшла книга спогадів «Рисунки по пам’яті або спогади відсидента». У 1978 році Amnesty International оголосила рік імені Семена Глузмана, а у Франції відкрили клініку його імені (Centre de santé Semion Gluzman, CAC Saint-Denis).
Причина смерті не уточнюється. Втрата Глузмана стала значним ударом для українського правозахисного та психіатричного співтовариства.
