Європейський Союз разом із країнами «Групи семи» (G7) активно обговорюють можливість значного посилення санкцій проти Росії, зокрема шляхом заміни чинної «стелі цін» на російську нафту принципово новим механізмом — повною забороною на морське транспортування російської нафтової сировини. Ця ініціатива має на меті суттєво скоротити доходи Кремля від експорту енергоресурсів, що, за оцінками західних експертів, продовжують фінансувати війну проти України.
Основна ідея нової ініціативи полягає в тому, щоб відмовитися від практики обмеження цін на російську нафту, яка діяла з 2022 року, і замінити її на повну заборону надання морських послуг для транспортування цієї сировини. Такий підхід передбачає, зокрема, заборону на участь кораблів, страхових послуг, портових операцій та іншої логістичної підтримки, яку зараз надають в основному західні компанії. Це означатиме, що танкери, які перевозять нафту з Росії, не зможуть користуватися морськими послугами в країнах ЄС та союзників.
На сьогодні значна частина російської нафти експортується через флот країн ЄС, таких як Греція, Кіпр і Мальта, здебільшого до країн Азії, зокрема Індії та Китаю. Заборона на доступ до морських послуг могла б перервати ці поставки або значно ускладнити їхню логістику, оскільки Росії довелося б ще більше покладатися на так званий «тіньовий флот» танкерів, які працюють поза міжнародними нормами та страхуванням.
Експертна оцінка показує, що така заборона може стати частиною нової санкційної політики ЄС і G7 у 2026 році, водночас вона має вплинути не лише на ціни та обсяги експорту, але й на здатність російського бюджету отримувати доходи від енергетичного експорту, які нині йдуть на фінансування війни. Проект заходу обговорюється на технічних рівнях, і деякі представники західних країн активно підтримують ідею його впровадження.
Водночас така зміна санкційної стратегії може мати значні наслідки для глобального ринку нафти та логістики: від зміни маршрутів поставок до потенційного зростання вартості морських перевезень. Ці ризики також обговорюються в експертних колах, адже відмова від цінових обмежень на нафту на користь транспортної заборони може вплинути на глобальну доступність енергоносіїв.У підсумку, перехід від цінових механізмів до транспортувального ембарго є одним із найсерйозніших кроків ЄС і G7 у санкційній політиці проти Росії за весь період з початку повномасштабної війни. Реальна імплементація цього рішення залежатиме від подальших політичних домовленостей між союзниками та узгодження юридичних формулювань на рівні законодавчих органів.
