Головне: Татуювання і можливість ураження зору
Офтальмологи попереджають про випадки увеїту, пов’язаного з татуюваннями. Хоча захворювання рідкісне, його ускладнення можуть призвести до часткової або повної втрати зору.
Детально: Огляд ризиків і методи лікування
Зростання популярності татуювань супроводжується новими медичними викликами. Чорнила, що містять металеві солі, ароматизатори та інші хімічні сполуки, іноді провокують імунну реакцію. У більшості випадків шкіра переносить пігменти без проблем, проте у деяких людей імунна система сприймає частинки як чужорідний агент, що запускає запалення.
Запальна реакція може розширитися за межі шкіри і порушити гематоокулярний бар’єр – захисну структуру, що відокремлює кровоносну систему від тканин ока. Після його ослаблення запальні клітини проникають у увеї, середній шар ока, викликаючи увеїт. Симптоми включають різкий біль, почервоніння, підвищену світлобоязнь та розмитість зору.
У тяжких випадках можливі ускладнення: глаукома, рубцювання рогівки, катаракта. За даними дослідження 2025 року, серед 40 задокументованих випадків увеїту, пов’язаного з татуюванням, кількість випадків удвічі зросла порівняно з 2010‑м роком.
«Вчені виявили, що тату-асоційований увеїт незмінно спричиняв запалення в місці нанесення татуювання. У пацієнтів запалення виникало в період від трьох місяців до десяти років після нанесення татуювання»
Фактори, що підвищують ризик, включають великі татуювання, чорне чорнило, а також наявність гіперактивної імунної системи або хронічних запальних захворювань (розсіяний склероз, артрит, запальні захворювання кишечника, саркоїдоз).
Лікування залежить від тяжкості запалення:
- Легкі форми – стероїдні окомні краплі.
- Середньо важкі – ін’єкції кортикостероїдів в склеру або вірхозну камеру.
- Тривалі або рецидивуючі – системні імуносупресанти.
За статистикою, близько 75 % пацієнтів переживають тимчасове погіршення зору, а 17 % стикаються з постійною втратою зору. Тому після татуювання важливо спостерігати за шкірою та зором: набряк, постійне почервоніння, біль чи світлобоязнь потребують негайної консультації офтальмолога.
Хоча механізми розвитку тату‑асоційованого увеїту залишаються недостатньо вивченими, подальший розповсюджений інтерес до татуювань може підвищити кількість випадків, що підкреслює необхідність підвищеної обізнаності серед пацієнтів та медичних працівників.
