Оновлена стратегія національної безпеки США викликає стурбованість у Європі через критичний погляд на континент, де акцент робиться на культурних загрозах та підтримці правопопулістських сил, що нагадує риторику Кремля.
Як провідний експерт у трансатлантичних відносинах, я аналізую реакцію норвезького МЗС на свіжу Стратегію національної безпеки США, оприлюднену нещодавно. Міністр закордонних справ Норвегії Еспен Барт Ейде висловив стурбованість щодо сприйняття Європи в цьому документі, підкреслюючи, що континент “не впізнає себе” у поданому описі. Згідно з коментарем для NTB, найдивнішим є твердження про Європу на “межі культурного знищення”, пов’язане з імміграцією та стримуванням ультраправих.
Ейде зазначає критичне ставлення США до європейської міграційної політики та обмеження впливу екстремістських партій. У стратегії закликається поважати Близький Схід “таким, який він є”, тоді як Європі пропонується активна корекція курсу через підтримку антисистемних сил, які кидають виклик консенсусу.
“Партії, які на практиці є критичними щодо системи, які не згадуються по імені, але які кидають виклик консенсусу, повинні отримати чітку підтримку від США. Вони повинні врятувати США від цього європейського цивілізаційного колапсу, про який вони говорять. Це трохи нагадує те, що ми чули раніше від Росії”, – вважає норвезький міністр.
Ця паралель з російською пропагандою підкреслює ризик ерозії довіри в НАТО. Водночас Ейде наголошує на необхідності посилення безпекової співпраці, особливо в Арктиці, де Європа бере на себе більший оборонний тягар.
“Європа серйозно поставилася до того, що ми маємо взяти на себе більшу частину оборонного тягаря, і це показує, що ми прислухаємося до аргументів про більшу відповідальність. Але ми також за те, щоб Європа могла співпрацювати, щоб бути менш залежною від США”, – додав він.
Стратегія США фокусується на стабілізації з Росією, трансфері оборонних обов’язків Європі та стримуванні розширення Альянсу. Реакція ЄС демонструє прагнення до автономії: верховна дипломатка Кая Каллас закликала до впевненості в європейській силі, а Єврокомісія підкреслила цінність трансатлантичних зв’язків за умови провідної ролі Брюсселя. Цей момент стає тестом для єдності Заходу перед геополітичними викликами.
