Огляд колонки Джона Кампфнера для Politico про еволюцію трансатлантичних відносин та виклики європейської безпеки в контексті політики Трампа та російської агресії.
У контексті нестабільної зовнішньої політики адміністрації Дональда Трампа, яка коливається між тиском на Україну та Росію, Європа змушена переосмислити свою оборонну автономію. Британський аналітик Джон Кампфнер у свіжій статті для Politico підкреслює: Європа опинилася на передовій протистояння російській загрозі без надійного американського “щита”. Осінні безпекові форуми в Берліні та інших столицях виявили глибоку тривогу серед еліт: від чиновників до військових, усі усвідомлюють, що час ілюзій минув.
Ключові гравці — Німеччина, Франція та Велика Британія — намагаються консолідуватися, але бар’єри очевидні. Канцлер Фрідріх Мерц і прем’єр Кір Стармер координують зусилля, фокусуючись на спільних загрозах, тоді як президент Емманюель Макрон закликає до стратегічної незалежності. “Найбільше мене вразило під час серії брифінгів та конференцій з безпеки, які я відвідав у Берліні та інших місцях цієї осені, так це масштаби тривоги. Однак, здебільшого, це залишається прихованим за зачиненими дверима”, — зазначає Кампфнер.
Якщо Європа хоче пережити майбутній напад Росії, а саме такі формулювання використовуються, її великі гравці повинні поводитися так, як вони не поводилися раніше. Вони повинні бути єдині в собі
Нова стратегія національної безпеки США, опублікована нещодавно, лише поглиблює розкол. Документ відкидає ліберальні цінності, прославляючи націоналізм, близький до путінської риторики, та акцентує на антимігрантських пріоритетах, що опосередковано підтримує ультраправі в Європі. За оцінками експертів, це сигналізує про “деамериканізацію” НАТО: Вашингтон бачить себе посередником між Москвою та Брюсселем, а не партнером. Німецькі військові визнають: рівень готовності Європи до агресії РФ ще недостатній, тож поки що покладаються на США як “опору”.
Однак реальність Трампа — від похвали ультраправій AfD на Мюнхенській конференції до ігнорування союзницьких зобов’язань — руйнує ці ілюзії. Бюджети на оборону зростають: Німеччина планує 153 млрд євро щорічно до 2029-го, Франція — 80 млрд до 2030-го, Британія — до 87 млрд фунтів. Та громадська підтримка хитка: опитування показують, що “брудна угода” з РФ може знеохотити до витрат, створивши ілюзію “роботи виконаної”.
Путін, пов’язавши виживання режиму з “західною загрозою”, не зупиниться: його заяви про “готовність до війни” — не блеф. Якщо Україну змусять до капітуляції, Європа зіткнеться з Ялтою 2.0: вето РФ на континентальну безпеку, новими біженцями та ескалацією. Кампфнер закликає лідерів — Мерца, Стармера, Макрона — визнати реальність: “вони можуть покладатися лише один на одного”. Без єдності ціна бездіяльності перевищить будь-які нинішні зусилля. Європа на роздоріжжі — час для стратегічного пробудження.
