Головне: Конфлікт між Мелоні та Рютте щодо ролі Італії у війні з Іраном
Прем’єр-міністр Італії Джорджія Мелоні у четвер відкрито звинувала генсека НАТО Марка Рютте у неточному описі дій італійських військових баз у контексті американсько‑ізраїльської операції проти Ірану. За словами Мелоні, Рютте змішав різні типи польотів і навів хибну інтерпретацію, що країна бере активну участь у бойових діях.
Детально: Оголошення, реакції та подальші коментарі
У середу Марк Рютте під час інтерв’ю для Fox News зазначив, що Італія «надає масову підтримку» спільним атакам США та Ізраїлю проти Ірану, посилаючись на те, що італійські авіабази дозволяють 500 американським військовим літакам здійснювати операції. Прес‑служба Прем’єр-міністра спростувала ці заяви, підкресливши, що італійські аеродроми використовуються виключно для логістичних та технічних цілей, без прямого залучення до бойових дій.
«У своїй – назвемо її захопленій – розповіді генеральний секретар змішав докупи речі, які насправді досить сильно відрізняються одне від одного, плутаючи типи дозволених польотів», – сказала прем’єрка журналістам під час франко‑італійського саміту на півдні Франції.
Мелоні додала, що Італія «не брала участі в конфлікті з Іраном», і підкреслила, що навіть якщо б вона брала участь, це не виправдовувало б «розчарування», про яке часто говорить президент США. Вона зазначила, що її країна залишилася поза бойовими діями, дозволяючи лише розміщення технічного обладнання та обслуговування літаків.
У відповідь на критику з боку США, зокрема колишнього президента Дональда Трампа, який вимагає повного доступу американських бомбардувальників до італійських баз, Мелоні наголосила, що подальші рішення будуть прийматися в межах суверенної безпеки та з урахуванням європейської стратегічної автономії.
«Ймовірно, це була спроба найкращим чином підготувати наступний саміт НАТО, але, в будь-якому разі, я думаю, що потрібно бути обережним, говорячи про ці питання», – заявила глава уряду.
Ситуація підкреслює напруженість у відносинах між Північною Америкою та її європейськими союзниками, а також викликає дискусії щодо ролі Італії у глобальних безпекових структурах, особливо у світлі подальших планів НАТО щодо розширення військових можливостей у Середземномор’ї.
