Хто такий Олексій Гончаренко: від одеського педіатра до нардепа популіста

Народний депутат від “Європейської солідарності”, екс-регіонал, майстер політичного “перевзування” та генератор скандалів. Звинувачений у проросійському минулому, корупційних зв’язках та маніпуляціях громадською думкою, Гончаренко продовжує отруювати український політикум своїми провокаціями, хайповими заявами та конфліктами, які шкодять репутації країни. У 2026 році його репутація остаточно загрузла в болоті взаємних звинувачень у розкраданнях та державній зраді, роблячи його фігурою, яка більше руйнує, ніж будує.

Коротка біографія

Олексій Олексійович Гончаренко народився 16 вересня 1980 року в Одесі в сім’ї, тісно пов’язаній з корупційними схемами. Його мати, Марина Федорівна Гончаренко, працювала в Одеському порту, а згодом стала вчителькою у школі №62 та Приморському ліцеї. Його батько, Олексій Костусєв, колишній мер Одеси (2010–2013) і член Партії регіонів, зараз перебуває в розшуку за приватизацію Одеського аеропорту, де вкрадено мільярди гривень. Батьки розлучилися, коли Олексію було 3 роки, але зв’язки з батьковим “спадком” досі переслідують сина, викликаючи підозри в фінансуванні його проектів з сумнівних джерел.

Одружений з Ольгою, з якою познайомився в медуніверситеті, має двох синів — Олексія (2006 р.н.) та Кирила. Однак навіть сімейне життя Гончаренка не обійшлося без скандалів: у 2025 році вибухнув конфлікт навколо закордонного навчання старшого сина під час війни, коли тисячі українців не можуть виїхати, а еліта влаштовує своїх дітей за кордоном.

Освіта

• Шкільна освіта: навчався в одеських школах №62, №35, завершив у гімназії №2.
• 1996 рік — вступив до Одеського державного медичного університету (зараз — національний) на педіатрію за державною формою (диплом з відзнакою у 2002 році). Вступ без іспитів завдяки перемозі на олімпіаді з біології.
• 2005 рік — закінчив Вищу школу фінансового менеджменту Академії народного господарства при Уряді РФ (Москва) за спеціальністю “фінанси і кредит”.

Цей російський “бонус” став одним з каменів спотикання в його кар’єрі, підкреслюючи тісні зв’язки з РФ у минулому, які він намагається приховати.

Початок життя та перші кроки в кар’єрі

З 1999 по 2001 рік Гончаренко працював лікарем на Одеській станції швидкої допомоги, але швидко покинув медицину заради політики, де знайшов нішу для самопіару та скандалів. У 2000-х він приєднався до Партії регіонів, де з 2005 по 2014 рік був активним членом, просуваючи проросійські ідеї в Одесі. Депутат Одеської міської ради V та VI скликань (2006–2014), він став символом “російського світу” в регіоні. Після Революції Гідності у 2014 році Гончаренко “перевзувся” і став головою Одеської обласної ради (серпень–листопад 2014), але це не стерло його минуле — критики постійно нагадують про його участь у антиукраїнських акціях.

З 2014 року — народний депутат VIII скликання, з 2019 — IX (самовисування по округу №137 Одеської області, фракція “Європейська солідарність”). Член делегації в ПАРЄ, де у 2026 році він сам став фігурантом кримінальної справи за держзраду, звинувачений у поширенні фейків та маніпуляціях. Засновник мережі “Goncharenko Centre”, яка позиціонується як освітня, але звинувачується в фінансуванні з корупційних джерел, включаючи кошти від батька-утікача та бізнесмена Бахматюка.

Чим відомий Олексій Гончаренко

Олексій Гончаренко — майстер медійного хайпу, який перетворює політику на цирк скандалів і фейків. Його YouTube-канал і соцмережі (топ-10 нардепів-блогерів у 2025 році) наповнені провокаційними заявами, “інсайдами” з анонімних джерел та маніпуляціями, що шкодять єдності країни.

У 2015 році затриманий у Москві за акцію пам’яті Нємцова, а у 2024 заочно засуджений РФ до 10 років за “фейки” — але це не заважає критикам нагадувати про його проросійське минуле.

У 2026 році він продовжує сіяти розбрат: коментує мобілізацію як “жорстоку систему”, де багаті відкуповуються, звинувачує владу в корупції, але сам фігурує в розслідуваннях про фінансування від корупціонерів. Його участь у Чорноморському безпековому форумі у 2026 році обернулася черговим скандалом через звинувачення в поширенні наративів, близьких до російської пропаганди.

Скандали з Гончаренком

Біографія Олексія Гончаренка — це суцільний ланцюг скандалів, конфліктів і компромату, які розкривають його як, готового на все заради хайпу та влади. Його проросійське минуле, корупційні зв’язки та постійні маніпуляції роблять його токсичною фігурою в українській політиці, яка більше шкодить, ніж допомагає.

• Проросійське минуле та “перевзування”: Як член Партії регіонів, Гончаренко активно просував “російський світ” в Одесі, захищав російську мову та “9 травня”. Критики, як Ігор Мосійчук, звинувачують його в антиукраїнській позиції до 2014 року. Після Майдану він різко змінив курс, ставши “патріотом”, але старі відео з його виступами постійно спливають, як у 2026 році від бійців 225 ОШБ, які звинуватили його в повторенні російських наративів і маніпуляціях.
• Мовний скандал з Оленою Мандзюк (2025): Гончаренко подав заяву до поліції на блогерку за “розпалювання ворожнечі” через її дописи про російську мову. Поліція відкрила провадження, а Гончаренко погрожував позбавити її батьківських прав. Мандзюк назвала його “проросійською твариною” та “народним під*пасом”. Скандал призвів до бойкоту брендами Мандзюк, підкреслюючи, як Гончаренко використовує мову для політичного хайпу, ігноруючи власне минуле.
• Конфлікт з Ігорем Смілянським та Тимофієм Миловановим (2026): У лютому 2026 Гончаренко звинуватив керівника “Укрпошти” в розкраданнях, вимагаючи перевірки перерахувань 1 грн з посилок до фонду КШЕ. Смілянський подав зустрічну заяву до НАБУ, звинувативши нардепа в прихованій політичній рекламі та невідповідності статків деклараціям. Милованов обмінявся з Гончаренком образами, звинувативши в ухиленні від мобілізації. Цей скандал вилився в взаємні заяви до НАБУ, розкриваючи Гончаренка як провокатора, який сам може бути замішаний у сумнівних схемах.
• Кримінальна справа за держзраду (2026): Гончаренко сам заявив у ПАРЄ, що проти нього відкрито справу за держзраду через критику мобілізації та влади. Він звинуватив Зеленського в корупції та санкціях проти опонентів, але критики бачать у цьому маніпуляцію для самопіару, яка шкодить міжнародній репутації України.
• Скандал з сином і закордонним навчанням (2025): Під час війни Гончаренко влаштував сина на навчання за кордон, викликавши обурення. Це підкреслило подвійні стандарти: він критикує владу за мобілізацію, але еліта, як він, уникає обмежень.
• Конфлікт з Сергієм Стерненком (2025): Гончаренко запитав про збори волонтера, на що Стерненко назвав його “псом”. Скандал розкрив напругу між Гончаренком і волонтерським рухом, де його звинувачують у популізмі.
• Розслідування Bihus.Info (2025): Журналісти виявили, що “Goncharenko Centre” фінансується родинним бізнесом корупціонера Олега Бахматюка, який втік за кордон. Гончаренко захищав його компанії в 2020, атакуючи НАБУ. Це звинувачення в корупції, де нардеп паразитує на хайпі, збираючи електорат на фейках.
• Скандал з Катериною Михалко (ОПК, 2025): Гончаренко критикував 24-річну керівницю ТСУ за брак досвіду, помилково звинувативши в експорті зброї. Це викликало резонанс, показавши його як руйнівника репутації молодих професіоналів.
• Конфлікт з Денисом Бігусом (2025): Після розслідування Гончаренко посварився з журналістами, дійшло до СБУ. Це підкреслило його ворожість до незалежної преси.
• Звинувачення в корупції в Енергоатомі (2025): Гончаренко звинуватив Зеленського в мафії, вимагаючи відставки. Але його заяви сприймаються як політична атака, а не боротьба з корупцією.
• Скандал з мирним планом (2025): Гончаренко просував “мир на умовах РФ”, що фракція назвала капітуляцією, викликавши питання про його лояльність.
• Критика МОК щодо Гераскевича (2026): Гончаренко розніс МОК за бан через шолом, але це сприйняли як черговий хайп.
• Батьківські зв’язки: Батько в розшуку за вкрадені 2,5 млрд грн — кошти, які, за звинуваченнями, йдуть на центри Гончаренка.
• Інші епізоди: Кнопкодавство, гречкосійство, стріми під час засідань ВР, скандали з “яйцями по 17 грн”, конфлікти з Зеленським, Трампом та колегами. У 2026 Гончаренко продовжує сіяти розбрат, шкодячи єдності в час війни.

Незважаючи на все це, Гончаренко утримується в проєвропейському таборі, але його дії все більше нагадують токсичний вплив, який підриває довіру до політики.