Румен Радев — болгарський військовий льотчик, генерал-майор запасу, колишній президент Болгарії (2017–2026) та чинний прем’єр-міністр з травня 2026 року. Відомий як досвідчений пілот винищувачів, критик корупції, євроскептик і відкритий прихильник діалогу з Росією. Його шлях від скромного дитинства в посткомуністичній Болгарії до лідера з монобільшістю в парламенті робить його однією з найвпливовіших і суперечливих фігур Балкан. Радев позиціонує себе як захисник простих болгар, противник “брюссельських еліт” і санкційної політики, що викликає занепокоєння в ЄС та Україні.
Біографія Румена Радева
Румен Георгієв Радев народився 18 червня 1963 року в Димитровграді (Хасковська область) на півдні Болгарії в епоху Народної Республіки. Батько Георгій Радев (1937–2020) працював інженером-електриком і викладачем, мати Станка — бухгалтеркою. Родина походила із села Славяново тієї ж області, де майбутній президент провів значну частину дитинства. У нього є старша сестра Лозана (народилася 1961 року). Сім’я жила скромно, але приділяла велику увагу освіті та дисципліні.
Дитинство Радева минуло в типовому для того часу середовищі: акцент на навчанні, спорті та патріотичному вихованні. Уже в шкільні роки він вирізнявся дисциплінованістю та інтелектом. 1982 року юнак закінчив математичну школу в Хасково із золотою медаллю — це стало квитком у військову авіацію, яку він обрав свідомо, прагнучи поєднати технічну точність з адреналіном польотів.
Сім’я Румена Радева
Румен Радев одружувався двічі. Перший шлюб із Гінкою Радєвою (1996–2014) завершився розлученням. У подружжя народилося двоє дітей: донька Дарина (2001 р.н.) та син Георгій (2003 р.н.). Діти зростали в атмосфері військової дисципліни, але батько завжди намагався приділяти їм час попри службу.
2016 року Радев одружився вдруге — з Десіславою Генчевою (іноді згадується як Десіслава Радева). Друга дружина активно підтримувала його політичну кар’єру, супроводжувала на офіційних заходах і відома своєю стриманістю. Радев часто підкреслює традиційні сімейні цінності, виступає за зміцнення інституту сім’ї в Болгарії.
Володіє кількома мовами: вільно розмовляє російською, англійською та німецькою. Це допомагає йому в міжнародних контактах, особливо з російськомовними партнерами. Сім’я Радева живе відносно скромно порівняно з іншими політиками, що додає йому образу “народного” лідера.
Освіта Румена Радева
Освіта Радева — одна з найвражливіших у болгарській політиці. Після золотої медалі в Хасково він став найкращим випускником Вищого військового училища льотчиків імені Георгі Бенковського в Дольній Митрополії (1987).
Подальше навчання включало низку престижних програм:
- 1992 рік — ескадронна офіцерська школа ВПС США на базі Максвелл;
- 1994–1996 — командно-штабний факультет Військової академії імені Г. С. Раковського (знову найкращий випускник);
- 2000 рік — здобув ступінь доктора військових наук, захистивши дисертацію про тактичну підготовку екіпажів і симуляцію повітряного бою;
- 2003 рік — з відзнакою закінчив Air War College (Максвелл, США) зі ступенем магістра стратегічних досліджень.
Ця комбінація радянської/болгарської школи з американською підготовкою зробила його унікальним фахівцем, здатним аналізувати сучасні конфлікти з позицій як Сходу, так і Заходу.
Військова кар’єра Румена Радева
Військова служба тривала з 1987 по 2017 рік — понад 30 років. Радев починав як молодший пілот винищувального авіаполку, налітав сотні годин на МіГ-29, став асом пілотажу. Проходив шлях від звичайного льотчика до командира Третьої винищувальної авіабази в Граф Ігнатієво (2005–2009).
З 2014 по 2016 рік обіймав посаду командувача Військово-повітряних сил Болгарії у званні генерал-майора. Під його керівництвом акцент робився на збереженні радянської техніки, підвищенні боєготовності та модернізації. Радев особисто брав участь у показових польотах, демонструючи майстерність. 2016 року він достроково вийшов у відставку, щоб увійти в велику політику. Його військовий досвід досі використовується в кампаніях — відео в кабіні МіГ-29 стали візитівкою.
Політична кар’єра та шлях до влади
Політичний дебют відбувся 2016 року як незалежного кандидата, підтриманого Болгарською соціалістичною партією. Переміг на президентських виборах і вступив на посаду 22 січня 2017 року. На другому терміні 2021 року здобув рекордні 66% у другому турі.
Під час президентства (церемоніальна посада) активно застосовував вето проти урядів, критикував корупцію, підтримував жорстку міграційну політику та балансував між НАТО, ЄС і історичними зв’язками з Росією. У січні 2026 року став першим посткомуністичним президентом, який достроково пішов у відставку, щоб очолити нову коаліцію «Прогресивна Болгарія».
На дострокових парламентських виборах 19–20 квітня 2026 року його партія здобула абсолютну більшість — близько 44,6–44,7% голосів і 131 місце в 240-місцевому парламенті. Це дозволило сформувати перший за багато років однопартійний уряд. У травні 2026 року парламент затвердив Радева прем’єр-міністром.
Скандали
Радев часто опинявся в центрі гучних скандалів через свої проросійські позиції. Найбільший резонанс викликала заява про Крим під час дебатів:
«Наразі він російський, чий ще він може бути?».
Пізніше він уточнив, що визнає де-юре український суверенітет, але підкреслив фактичний контроль РФ і неефективність санкцій.
Критикували його за опозицію до військової допомоги Україні, заклики до миру шляхом переговорів (фактично — на умовах РФ) та публічні сумніви щодо подальших антиросійських санкцій. Опоненти звинувачували його в проросійському лобізмі, зв’язках із впливовими колами, близькими до Москви, та спробах послабити проєвропейський курс Болгарії.
Також були скандали навколо вето на закони, звинувачення в політичному втручанні через призначення тимчасових урядів і критика «олігархічної системи». Радев відкидає звинувачення, називаючи їх інструментом проєвропейських еліт. Його стиль — жорстка риторика проти корупції та «зовнішнього диктату» — приносить популярність серед частини електорату, але викликає занепокоєння в Брюсселі та Києві.
Чим відомий Румен Радев. Останні новини
Радев відомий як проросійський політик, який відкрито виступає за відновлення діалогу з Москвою, зняття або пом’якшення санкцій, продовження економічної співпраці (включаючи питання російського газу та нафти). Він критикує «санкційну війну», підкреслює шкоду для болгарської економіки та виступає проти постачання зброї в Україну, закликаючи до переговорів.
При цьому формально залишається лояльним до НАТО та ЄС, але з акцентом на «національні інтереси Болгарії». Його перемога 2026 року сприймається як тріумф проросійських і євроскептичних сил у країні — вперше за роки з’явилася стабільна влада з чітким акцентом на соціальну справедливість, зниження цін, боротьбу з корупцією та «повернення до нормальних відносин зі Сходом».
Станом на травень 2026 року новий уряд Радева отримав вотум довіри, сформував кабінет і розпочав роботу над бюджетом, залученням ЄС-фондів та стабілізацією. Його політика вже викликає міжнародні дискусії: Захід стежить за можливим дрейфом Болгарії в бік Угорщини чи Словаччини, тоді як прихильники вітають шанс на реальну зміну.
Румен Радев залишається яскравою, неоднозначною і потужною фігурою — від льотчика-аса на МіГ-29 до прем’єра, який намагається переписати зовнішньополітичний курс найбіднішої країни ЄС.
