Головне: рейтинг довіри та національна амбіція
Мер Харкова Ігор Терехов очолює останні опитування за рівнем довіри серед українських політиків. Аналітики оцінюють його шанс перейти на загальнонаціональний рівень та вказують на складності формування нової політичної сили.
Детально: аналіз перспектив та викликів
За даними Київського міського інституту соціології, у травні‑червні 2026 р. Терехов отримав 52 % довіри та 19 % недовіри, що ставить його на перше місце серед місцевих діячів у країні. Інше опитування соцкомпанії СОЦІС у березні показало, що умовна «партія Терехова» зайняла третє місце у виборцях до парламенту з результатом 13,7 %.
Зростання популярності меру пояснюють декількома факторами: активна позиція під час енергетичної кризи 2025‑26 р., готовність Харкова до викликів, що стояли перед Києвом, а також близькість міста до фронту, що підвищило його імідж «прифронтового» лідера.
Попри успіхи, перехід з регіонального рівня на державний стикається з реаліями війни. Відсутність власної підтримки у Верховній раді ускладнює будь‑які спроби зайняти урядові посади. За словами політичних аналітиків, потенційну «ліву» нішу в українському політичному спектрі важко заповнити, а орієнтація на «соціальний популізм» потребує значних бюджетних ресурсів, які після війни будуть обмежені.
«Нема і не буде ніякої умовної “лівої” ніші в українському електоральному просторі.. Є ніша “соціального популізму”. Але для досягнення результату в цій ніші потрібні будуть бюджетні гроші, які після завершення війни будуть у великому дефіциті, і позиції в центральній владі, щоб ці гроші отримати», – сказав РБК-Україна політолог Володимир Фесенко.
За словами директора соціологічної групи «Рейтинг» Олексія Антиповича, головна аудиторія проєкту – виборці Півдня і Сходу, які цінують «міцних господарників» та «прифронтову» патріотичну ідентичність.
«З одного боку, йдеться про орієнтацію на електорат Півдня і Сходу. Щодо ціннісних орієнтирів – це те, що колись називалось “міцними господарниками”. І це доповнюється орієнтиром на те, що ось, ми прифронтова зона, ми самі себе захищаємо, ми можемо говорити різними мовами, але ми за Україну, ми за відродження нашої країни і наших регіонів зокрема», – сказав він у коментарі виданню.
Серед головних перешкод – конкуренція з боку вже сформованих сил, таких як «Слуга народу», «Батьківщина» та проєкти на кшталт «Розумного». Крім того, нестабільність термінів виборів і можливі економічні обмеження після війни можуть ускладнити збір фінансування та організацію кампанії.
- Позитивний фактор – великий міграційний потік з східних регіонів до центральної та західної частини України, що розширює потенційну електоральну базу.
- Необхідність активної медіа‑стратегії в умовах інформаційного перенасичення.
- Ризик несподіваних результатів виборчого процесу, характерних для постконфліктних суспільств.
Отже, попри високі показники довіри, успішний перехід Ігоря Терехова у національну політику вимагає подолання суттєвих структурних і фінансових бар’єрів, а також чіткого позиціонування поза «східною» нішою.
