Головне: Бурштин під кригою Антарктиди: важливе відкриття палеонтологів
У Пайн‑Айлендській западині виявлено фрагмент бурштину віком 92–83 млн років. Зразок підтверджує існування лісових масивів у середньому крейдяному періоді, коли континент був ще теплим.
Детально: Науковий аналіз знайденого бурштину в Антарктиді
Бурштин – це окам’яніла смола, яка зберігає у собі мікроскопічні включення рослинних тканин, пилок та гази атмосфери. Знайдений у Пайн‑Айлендській западині зразок має вік 92–83 млн років, що відповідає середньому крейдяному періоду, коли Антарктида ще не була покрита постійним льодовим щитом.
Дослідницька команда під керівництвом Йоханни Клагес (Університет Бремен) зазначила, що:
“Деякі рослинні смоли здатні окаменювати при певних умовах і зберігатися в геологічній літописі у вигляді бурштину”
Зразок містить прозорі та напівпрозорі частинки, що свідчить про швидке захоронення в неглибоких осадових шарах без впливу високих температур і тиску. Це дозволяє вченим відновити деталі колишнього середовища.
За словами співавтора дослідження, Хенні Гершеля (Саксонське державне управління),
“Антарктичний бурштин, ймовірно, містить залишки кори дерев у вигляді мікроскопічних включень”
Такі включення вказують на наявність хвойних лісів у болотистих умовах поблизу Південного полюса. Додатково було зафіксовано ознаки патологічного виділення смоли – реакції дерев на ушкодження паразитами або пожежі, які сприяли швидкому запечатуванню смоли.
Клагес підкреслила глобальне значення відкриття:
“Було дуже цікаво усвідомити, що в якийсь момент своєї історії на всіх семи континентах існували кліматичні умови, що дозволяли виживати деревам, які виробляють смолу… Це відкриття дозволяє здійснити подорож у минуле ще одним, більш прямим способом”
Перший бурштин, знайдений в Антарктиді, заповнює прогалину в палеонтологічній літописі континенту. До цього найпівденніші відомі родовища датувалися серединою крейдяного періоду в Південній Австралії та Новій Зеландії.
- Показує, що в середньому крейдяному періоді на континенті панували теплі, вологі умови, схожі на сучасні помірно‑тропічні лісові масиви.
- Дозволяє вивчати хімічний склад древньої смоли і потенційно виявляти залишки ДНК рослин.
- Розширює знання про глобальну розподільність лісових екосистем у мезозойську еру.
Отримані дані допоможуть уточнити моделі кліматичної еволюції та підвищити розуміння процесів, що сприяли формуванню сучасної географії біосферних ландшафтів.
