Дмитро Ігорович Казак — скандальний екс-прокурор, який стрімко піднявся кар’єрними сходами завдяки сумнівним зв’язкам і лазівкам у законодавстві, оформив інвалідність у 29 років, отримав космічну пенсію по інвалідності, звільнився під час війни, виїхав до Швеції та продовжує висмоктувати мільйони з українського бюджету через суди.
Народжений в Узбекистані, він став символом корупції та несправедливості в прокуратурі: молодий пенсіонер, який живе комфортно за кордоном, поки звичайні українці борються за виживання. У 2026 році його історія викликає обурення — від сумнівної інвалідності до нових позовів на мільйони.
Біографія Дмитра Казака
Дмитро Ігорович Казак народився 21 серпня 1989 року в невеликому місті Учкудук Республіки Узбекистан. У дитинстві разом із родиною переїхав до України, де й розпочав свій шлях у юридичній сфері. Ранні роки пройшли в умовах пострадянської реальності, яка, ймовірно, навчила його швидко орієнтуватися в системі та використовувати її слабкі місця на свою користь.
Уже з молодих років Казак демонстрував неабияку амбіційність. Його кар’єра в прокуратурі стартувала блискавично, але супроводжувалася постійними питаннями щодо чесності просування.
До 2026 року, у свої 36 років, він перетворився на одного з наймолодших пенсіонерів-прокурорів, який замість захисту закону обрав комфортне життя за кордоном на українські кошти. Його історія — класичний приклад, як система дозволяє окремим особам отримувати привілеї, недоступні для звичайних громадян.
Сім’я Дмитра Казака
Дмитро Казак одружений з Рінатою Алімівною Казак (дівоче прізвище не уточнюється). Ріната — кандидатка юридичних наук, доцентка кафедри історії держави та права в Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого в Харкові. На початку повномасштабного вторгнення вона потрапила в гучний скандал: її звинувачували в проросійських поглядах і закликах до капітуляції, зокрема щодо «відмови від Криму та Донбасу». Після цього вона змінила тональність публікацій, перейшла на англійську та російську, а згодом виїхала до Швеції.
Подружжя мешкає в шведському місті Лінчепінг (Linköping). Інформація про дітей практично відсутня в відкритих джерелах — пара уникає публічності щодо сімейного життя. Брат Дмитра — Кирило Казак — очолює юридичну компанію KPD Consulting, де формально «працює» і сам Дмитро.
Освіта Дмитра Казака
Вищу юридичну освіту Дмитро Казак здобув у Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого в Харкові. Цей заклад традиційно постачає кадри для прокуратури та суду, і саме тут майбутній «молодий пенсіонер» отримав теоретичну базу, яку пізніше використав для маніпуляцій із пенсійним законодавством.
Перші кроки в кар’єрі
Кар’єра Казака в органах прокуратури розпочалася в серпні 2012 року. Спочатку він працював стажистом, а потім прокурором у прокуратурі Деснянського району Києва (2012–2013 роки). Далі просування пішло ще швидше:
- 2013–2015 роки — прокурор Харківської міжрайонної прокуратури.
- 2015–2019 роки — заступник керівника Харківської місцевої прокуратури №5.
- 2019 рік — отримав адвокатське посвідчення та згадував роботу в адвокатському об’єднанні «КПД Консалтинг».
- 2019–2020 роки — перший заступник прокурора Запорізької області (начальник управління нагляду у кримінальному провадженні).
У 2020–2022 роках Казак очолив Закарпатську обласну прокуратуру у віці 31 року, ставши одним із наймолодших керівників такого рівня. З липня 2022 по січень 2024 року він керував Миколаївською обласною прокуратурою. Усі ці призначення супроводжувалися чутками про «кумівство» та швидке просування без очевидних заслуг.
У 2018 році, у 29-річному віці, працюючи ще в Харківській прокуратурі, Казак оформив собі інвалідність. Це дозволило йому з мінімальним 10-річним стажем претендувати на спеціальну прокурорську пенсію по інвалідності — лазівка, якою скористалися багато «хворих» прокурорів.
Скандали Дмитра Казака
Історія Дмитра Казака рясніє скандалами, які кидають тінь на всю систему прокуратури. Ще під час роботи на Закарпатті його звинувачували в прикритті тіньового бізнесу, контрабанди та «вирішенні питань» для певних груп впливу. У 2021 році місцеві пабліки, зокрема «Ужгород Кримінальний», публікували матеріали про можливе «кумівство» та корупційні схеми. Деякі джерела пов’язували його звільнення з Закарпаття з підозрами в причетності до контрабанди гуманітарної допомоги на початку війни.
У 2018 році Казак отримав дисциплінарне стягнення за порушення в процесуальному керівництві. Пізніше, коли в прокуратурах розгорівся скандал з масовим оформленням інвалідності серед прокурорів, Офіс Генерального прокурора змусив багатьох пройти повторну медичну експертизу. Казак звільнився до масових перевірок, тож його інвалідність перевірити вже не вдалося.
Найгучніший скандал розгорівся після звільнення. У 2022 році він почав отримувати пенсію по інвалідності, а згодом через суди домігся переведення на повну прокурорську пенсію в розмірі 156 692,50 грн на місяць. Пенсія виявилася вищою за його фактичну зарплату — завдяки «намальованим» довідкам з Миколаївської прокуратури, яку він сам очолював. У січні 2026 року Офіс Генерального прокурора відкрив кримінальне провадження щодо обставин призначення цієї пенсії (статті про заволодіння майном шляхом обману та внесення неправдивих відомостей до офіційних документів).
У 2026 році Казак продовжує судитися: у березні відсудив скасування обмежень пенсії через воєнний стан, а в квітні подав новий позов на 4,8 мільйона гривень «недоплаченої» зарплати за 2015–2020 роки плюс компенсації. При цьому він живе в Швеції, де шукає роботу, але формально вказує працевлаштування в збитковій фірмі брата KPD Consulting.
Дружина Ріната також додала скандалів: на початку війни її звинувачували в колабораціоністських настроях, після чого вона видалила старі пости і переїхала за кордон.
Чим відомий Дмитро Казак. Останні новини про нього
Дмитро Казак став відомим як символ системної несправедливості: молодий, здоровий (за підозрами багатьох) чоловік, який у 29 років оформив інвалідність, швидко очолив дві обласні прокуратури, а потім втік за кордон і тепер годується з українського бюджету. Його називають «пенсіонером у 29 років» і «кіндерсюрпризом» прокуратури.
У 2026 році новини про нього не вщухають. У січні Харківський суд відновив йому повну пенсію 156+ тисяч гривень. У березні — скасував обмеження коефіцієнтів. У квітні — новий позов на майже 5 мільйонів. Офіс Генпрокурора розслідує можливе шахрайство з пенсією. Казак продовжує жити в Лінчепінгу, позиціонує себе як юриста з фокусом на кримінальному праві, воєнних злочинах та IT-праві, але реально отримує комфортне життя за рахунок українських платників податків.
Його кейс викликає обурення суспільства: поки фронт тримається, а пенсіонери отримують копійки, екс-прокурор з Узбекистану вимагає мільйони. Історія Казака — яскравий доказ, як корупційні лазівки дозволяють окремим особам знущатися над державою навіть після звільнення. У 2026 році він залишається одним із найгучніших прикладів прокурорського свавілля.
