Олександр Азізов, 44-річний уродженець Шахтарська, став центральною фігурою в розслідуванні одного з найрезонансніших політичних убивств останніх років — ліквідації Андрія Портнова 21 травня 2025 року біля школи в елітному передмісті Мадрида (Посуело-де-Аларкон).
Коротка біографія
Олександр Азизович Азізов народився 1981 року в Шахтарську Донецької області — класичному промисловому містечку, де після 90-х багато хто заробляв на копанках, контрабанді та «сірих» схемах. З 2005 по 2014 рік вів підприємницьку діяльність як ФОП: основний напрям — роздрібна торгівля пальним. Це типовий бізнес для регіону, часто пов’язаний з тіньовим обігом.
Кримінальне минуле почалося рано: 2007 року Азізов фігурував у справі за ч.1 ст.263 КК України (незаконне виготовлення та носіння вогнепальної зброї) — вироку не отримав. Того ж року разом з братом Вели був засуджений за незаконний видобуток вугілля в копанках — класична донецька стаття тих років.
Після 2014-го життя пішло в іншу сторону: з 2014–2015 років зафіксовано 13 контактів з Павлом Барановим — фігурантом «Союзу добровольців Донбасу» (організація, яку в Україні вважають пов’язаною з проросійськими бойовиками та російськими спецслужбами). Телефонував з російських номерів.
З 2020 року Азізов мешкав у Ростові-на-Дону (дані з витоків провайдерів та медзакладів РФ). У жовтні 2021-го в’їжджав в Україну через пункт «Гоптівка». У червні 2024 року отримав вирок у РФ за ч.2 ст.231 КК РФ (незаконне вирощування наркотичних рослин). З жовтня 2024-го, ймовірно, перебував у розшуку МВС РФ — деталі не розкривають, але це могло бути способом «залягти» або покаранням за щось інше. Напередодні вбивства таємно відвідував Україну — вперше за довгий час.
Родина
Головний зв’язок — брат Вілі (Вели) Азізов. За версією слідства, він був співучасником: міг перебувати на місці злочину зі зброєю для прикриття. У 2022–2023 роках Вілі жив у Харкові, зареєстрував агрофірму в Кременчуці. З 2018 по 2023 рік перетнув кордон 105 разів (Росія, Польща, Молдова). Зараз, за даними ЗМІ, переховується на території Росії. Син Вілі займається спортом у Москві — це додає сімейному «російському сліду» ще один штрих.
Інших близьких родичів у відкритих джерелах не згадують, але донецьке коріння часто означає розгалужену мережу в регіоні, частина якої могла опинитися на окупованій території.
Зв’язки з політиками
Прямих особистих зв’язків з українськими політиками не зафіксовано. Але контекст вбивства Портнова — людини з величезною кількістю ворогів у патріотичних колах, серед журналістів, екс-регіоналів і навіть у російських структурах — робить Азізова ймовірним «найманим інструментом». Хто саме замовив — питання відкрите: версії коливаються від українських патріотів до внутрішніх російських розборок (Портнова називали «російським агентом»). Українські джерела в СЗР та правоохоронцях активно коментують справу, але Київ не отримав доступу до розслідування в Іспанії.
Зв’язки з криміналом
Найщільніший блок. Початок — 2007 рік: зброя + копанки з братом. Далі — 13 дзвінків Баранову з «Союзу добровольців Донбасу» у 2014–2015. Проживання в Ростові, російські номери, в’їзд в Україну 2021-го. Вирок у РФ за наркотики 2024 року. Навички поводження зі зброєю, досвід «вирішення питань» силовим шляхом — все це малює класичний профіль найманого виконавця з донецько-російського кримінального середовища.
Конфлікти з відомими особами
Прямих конфліктів у публічному полі немає — Азізов не публічна особа. Але його ім’я тепер нерозривно пов’язане з Андрієм Портновим: вбивство біля школи, де були діти жертви, додало історії максимальної цинічності. Сам Портнов мав конфлікти з десятками відомих українців — від журналістів до суддів і політиків, — але Азізов тут лише інструмент.
Справа Азізова — це лише верхівка айсберга. Екстрадиція до Іспанії вже на розгляді в Німеччині, паралельно йде слідство в Іспанії та Україні. Якщо Азізов заговорить — може відкритися, хто саме стояв за пострілами в Мадриді. Поки що маємо типовий сюжет: донецький хлопець з кримінальним бекграундом, російськими зв’язками та вироком у РФ опинився в центрі міжнародного політичного вбивства. Чи був він лише стрільцем, чи знав про замовника — найближчі місяці покажуть. Але вже зараз його досьє — це ідеальний приклад, як кримінал Донбасу 2000-х переплітається з геополітикою 2020-х.
