Головне: Де захована баріонна матерія
Вчені використали швидкі радіосплески, щоб виміряти розподіл «загубленого» газу між галактиками. Виявлені газові гало простягаються на мільйони світлових років, що перевищує очікування моделей.
Детально: Вимірювання газу за допомогою FRB
У новому дослідженні, опублікованому у Physical Review Letters, команда астрономів застосувала швидкі радіосплески (FRB) як інструмент для «сканування» міжгалактичного простору. Коли радіосигнал проходить крізь розріджений газ, він піддається дисперсії, що дозволяє точно визначити кількість баріонної матерії на шляху.
Порівнявши параметри розмиття тисяч FRB‑сигналів із розташуванням понад 6 млн галактик, дослідники змогли відтворити тривимірну карту розподілу газу. Результати показали, що більша частина «загубленої» баріонної матерії була виштовхнута далеко за межі власних галактик.
«Ми виявляємо, що активність у галактиках виявилася хаотичнішою, ніж ми думали», — Хаочен Ван, MIT.
«Вони більше схожі на фонтани, які справді виштовхують газ на дуже великі відстані», — Хаочен Ван.
За словами Вана, швидкий радіосплеск «починається як дуже швидкий спалах і в міру проходження крізь матерію розмивається у часі», а виміряна величина розмиття пропорційна кількості газу, яку він перетнув.
Серед виявлених структур – газові хмари, що простягаються до 4 млн світлових років від центрів галактик, що в кілька разів перевищує традиційні оцінки розмірів гало.
«Галактика має розмір, можливо, в кілька сотень тисяч світлових років, а ми знайшли втрачену матерію на відстані приблизно 4 мільйони світлових років», — Кійоші Масуї, MIT.
Отримані дані підкреслюють роль релятивістських струменів надмасивних чорних дір та спалахів наднових у виводі баріонної речовини у міжгалактичний простір, формуючи розріджені гало, які раніше залишалися непоміченими.
- FRB – короткі радіоімпульси тривалістю від мілісекунд до секунд.
- Основні джерела FRB: магнетари та злиття компактних об’єктів.
- Метод дозволяє досліджувати структуру Всесвіту на масштабах, недоступних оптичним і рентгенівським телескопам.
Результати підтверджують базові астрофізичні моделі і відкривають нові можливості для вивчення еволюції космосу.
