Геннадій Корбан — бізнесмен з Дніпра, який у 2010-х став політиком, організатором оборони та фігурантом гучних кримінальних справ. Від рейдерства 90-х до створення “УКРОПу”, від арешту СБУ до втрати громадянства — його біо як ролик у ТікТоку: динаміка, скандали, патріотизм і тіні минулого. У 2026-му Корбан в еміграції, судиться за паспорт, але його ім’я досі на слуху в контексті дніпровського криміналу, де він то жертва, то обвинувачений.
Коротка біографія
Геннадій Олегович Корбан народився 24 травня 1970 року в Дніпропетровську (нині Дніпро) в єврейській родині радянських інженерів. Жив у комуналці, рано пішов працювати. Після школи намагався вступити на філософію, але не склалося. Пішов до металургійного інституту, але швидко кинув. У 90-х займався торгівлею, потім — приватизацією, цінними паперами, будівництвом. Уже тоді його називали одним із найагресивніших рейдерів Дніпра.
У 2014-му, після Майдану, став правою рукою Ігоря Коломойського в Дніпропетровській ОДА: заступник голови — керівник апарату (березень 2014 — березень 2015). Саме тоді Корбан став публічною особою: організовував батальйони, волонтерство, оборону регіону від сепаратистів.
У 2015-му створив партію «УКРОП», очолив її, балотувався в мери Києва (2,61 %) і на довиборах до ВР. Того ж року його затримала СБУ за звинуваченнями в створенні ОЗУ, розкраданні, викраденні людей. Справи тягнулися до 2017-го, але значна частина з них закрилася або не дійшла до вироку.
З 2022-го — керівник штабу оборони Дніпра та тероборони. Після початку повномасштабної війни активно критикував владу. У 2022-му, виїхавши за кордон побачити сина, на зворотному шляху втратив український паспорт — фактично позбавлений громадянства. Станом на 2025–2026 роки живе за кордоном (ймовірно, Польща або інша країна ЄС), намагається повернутися, але публічної активності майже не проявляє.
Родина
Батьки — інженери з ізраїльським паспортом. Сестра Вікторія емігрувала до Ізраїлю в 1990-х. Розлучений, четверо синів. Трагедія: син Лев загинув у 2021 (за іншими даними — 2023) в аварії на багі біля річки Мокра Сура. Втрата підкосила Корбана на тлі війни.
Зв’язки з політиками
Найближчий соратник Ігоря Коломойського в 2014–2015 роках. Через це часто асоціюється з «дніпровським кланом». Близький до мера Дніпра Бориса Філатова.
Підтримував тісні контакти з багатьма ветеранами АТО/ООС, волонтерами.
Після 2019-го — опозиційний до Офісу Президента. Критикував Зеленського та уряд під час війни.
У 2022-му звинуватив угруповання Петровського в зв’язках з Банковою, вважаючи їх причетними до свого позбавлення громадянства.
Зв’язки з криміналом
Корбан — класичний приклад “90-х”: від агресивного рейдерства до звинувачень в ОЗУ.
У 2000-х його називали одним з топ-рейдерів Дніпра, з конфліктами за активи. 2010: замах у кафе “Pepperoni” — версія: розборки з Наріком (Петровським) через Новинського.
2015: арешт СБУ за створення ОЗУ (ст. 255 ККУ), розкрадання з “Фонду оборони”, викрадення Рудика (голова Держземагентства) та Величка (секретар міськради Дніпра), автоугін. До групи входили Хазан, Кошляк (екс-бригадир Наріка), Олійник (“Умка”), Петровський (“Нарік”) — останній нібито керував тиском і викраденнями. Конфлікти з Наріком еволюціонували від спільних справ до політичних:
2017: Корбан критикував фільм про “героїзм” Петровського. Справи зависли — більшість закрито, Корбан називав їх помстою Порошенка.
Інші скандали: 2019 — зв’язок з погрозами активісту Роману Ратушному через забудову Протасового Яру (Корбан заперечував). 2021: рейдерська атака на мережу “Цитрус” — придбав долю, але суд виключив. Загалом 8 кримінальних справ, включаючи погрози, крадіжки.
Меценатство і відзнаки
Підтримував ЗСУ через “Оборона країни”, волонтерство. Колекціонер модернізму, допомагав єврейській громаді.
Корбан — дзеркало української політики: від “братви” до фронту, з конфліктами, що не вщухають. Його кримінальний шлейф — мікс фактів і політики, а кол-центри — окрема тінь Дніпра, де Корбан не фігурує.
