Олександр Петровський — одна з найбільш суперечливих фігур сучасного українського бізнесу та тіньового світу Дніпра. З одного боку — успішний підприємець, меценат, президент благодійного фонду «Солідарність», делегат Об’єднавчого собору ПЦУ та кавалер державних нагород. З іншого — людина, яку десятиліттями називають кримінальним авторитетом на прізвисько «Нарік», пов’язують з рекетом 90-х, контролем над шахрайськими кол-центрами, насильницькими інцидентами та навіть міжнародними розслідуваннями щодо відмивання коштів. У 2026 році його ім’я знову гримить через викрадення сина на Балі — і це лише свіжий епізод у довгій історії.
Коротка біографія
Народився 9 червня 1972 року в Руставі (Грузинська РСР) як Нареклешвілі (або Налекрешвілі за деякими джерелами). Має грузинсько-вірменське коріння. У дитинстві переїхав з матір’ю до Дніпра, де взяв прізвище вітчима — Петровський. Наприкінці 1980-х — початку 1990-х починав з рекетирських груп, що «кришували» ринок «Озерка», дрібних підприємців, відеосалони та ресторани в центрі міста. Згодом контролював значну частину ринків, барів, імпорт металів, нафтопродукти, будівництво, ресторанний бізнес.
Сьогодні — один з найбагатших людей Дніпра, має громадянство України, Ізраїлю, Швейцарії та Кіпру. Після 24 лютого 2022 року надовго зникав з публічного простору, з’являлися чутки про переїзд до Європи. У Німеччині (2022) проводили обшуки в його берлінській резиденції — вилучили сотні тисяч доларів та елітні годинники в рамках справи про відмивання.
Зв’язки з політиками
Петровський роками будував імідж патріота та мецената. Підтримував Ющенка у 2004-му (за що, за його словами, переслідувався). Був делегатом від Дніпровської єпархії УПЦ КП на Об’єднавчому соборі 2018 року. Фінансував будівництво храмів, інститут капеланів, волонтерські проєкти.
Отримав державні нагороди: Хрест Івана Мазепи (2017) від президента та нагородний пістолет Glock від міністра оборони Полторака (2017). Фотографувався з топ-політиками, став сватом Андрія Павелка (екс-глава УАФ, БПП). Після 2019 року зв’язки з владою стали менш публічними, але вплив у регіоні зберігся.
Зв’язки з криміналом
Саме кримінальна репутація — найгостріша тема. У 2010 році генпрокурор Юрій Луценко публічно назвав його кримінальним авторитетом «Наріком» та лідером ОЗУ. Петровський виграв суди про захист честі, але у 2020 році апеляції дозволили знову використовувати ці терміни.
Його пов’язують з «Дніпропетровською братвою», близькими стосунками зі «злодієм в законі» Сергієм Олійником («Умка»). Звинувачують у контролі над кол-центрами (шахрайство по росіянах), організації стрілянини в кафе «Тіниця» (2021), нападах на активістів та журналістів (інцидент в аеропорту Дніпра 2022). Син Єрмак Петровський фігурує в кримінальних справах, перестрілках, а нещодавно (лютий 2026) його викрали на Балі разом з Ігорем Комаровим — вимагають 10 млн доларів викупу.
Німецьке слідство вважає його лідером потужного ОЗУ, що займається насильством, економічними злочинами, бурштином, нафтою та відмиванням.
Меценатство і відзнаки
Президент Міжнародного благодійного фонду «Солідарність». Фінансував храми ПЦУ, капеланську службу, допомогу армії, волонтерство. Учасник томос-процесу (присутній на врученні). Нагороди: Хрест Івана Мазепи, нагородна зброя від Міноборони, церковні відзнаки.
Але саме поєднання «меценат + кримінальна тінь» робить його класичним прикладом пострадянського «сіро-білого» бізнесу в Україні: гроші від сумнівних джерел легалізуються через благодійність, церкву та патріотизм.
Олександр Петровський — це не просто бізнесмен чи меценат. Це людина, яка пройшла шлях від рекетирського підлітка 90-х до гравця, якого досі бояться і поважають у Дніпрі. Чи вдасться йому остаточно «відбілити» ім’я — покаже час. Поки що ж його прізвисько «Нарік» звучить гучніше за будь-яку державну нагороду.
