Головне: Новий вид древнього мечохвоста в польських горах
Під час будівництва автомагістралі S7 у Свентокшиських горах польські вчені виявили унікальний вид мечохвоста раннього триасу. Новий род Polonolimulus zaleziankensis характеризується надзвичайно довгими щоковими шипами та нестандартними пропорціями тіла.
Детально: Опис знахідки та її значення
Під час земляних робіт, пов’язаних із прокладкою швидкісної автомагістралі S7, археологи виявили викопний слід, який згодом був ідентифікований як новий вид мечохвостів – Polonolimulus zaleziankensis. Вид належить до родини Austrolimulidae, що включає найекзотичніші представники групи. Його головна відмінність – вкрай подовжені щокові шипи та змінені пропорції тулуба, що робить його однією з найекстремальніших форм серед австролімулідів.
Зразок був спочатку знайдений у вигляді кам’яного блоку з відбитком, який кілька років зберігався у сховищі біологічного факультету Варшавського університету. Після виявлення інтересу з боку палеобіологічної групи, блок був ретельно досліджений.
«Історія самих зразків настільки ж незвичайна, як і доля місця знахідки, з якого вони походять, пише Interia.»
Дослідники підкреслюють, що раніше вважається, що мечохвости мають мало еволюційних змін, однак нова знахідка демонструє високу різноманітність форм.
«попередня літопис скам’янілостей демонструє зовсім інше – високу різноманітність форм»
– зазначають вчені, вказуючи на необхідність перегляду існуючих уявлень про еволюцію цієї групи.Докторант Джонатан Аудицький, який вперше побачив блок у 2020 році, пояснив:
«Цей кам’яний блок з відбитком багато років лежав на складі нашої дослідницької групи палеобіології на біологічному факультеті Варшавського університету. Я побачив його вперше на другому курсі навчання, у 2020 році»
Сучасні представники мечохвостів мешкають у теплих прибережних водах Атлантичного та Тихоокеанського океанів, а викопні форми, зокрема новий вид, населували прісні водойми. Вони володіли синєю кров’ю, у якій транспортний білок – гемоціанін, а не гемоглобін. Завдяки цій особливості їхня кров використовується у космічній промисловості для швидкого контролю стерильності.
Вік Polonolimulus zaleziankensis оцінюється у близько 250 млн років, що відповідає ранньому триасу. Розподіл викопних мечохвостів у той період, згідно з дослідженням, охоплював території, що сьогодні включають Польщу, Австралію та Північну Америку, що свідчить про широке географічне поширення ще до великого пермського вимирання. Хоча ця гіпотеза потребує додаткових даних, вона підкреслює потенціал ранньої диференціації групи.
Мечохвости часто називаються «океанічними пилососами» через їхню всеїдність і здатність виживати у різних екологічних умовах. Ця стійкість дозволила їм пережити численні кліматичні коливання та масові вимирання, що робить їх важливими об’єктами для вивчення довготривалої еволюційної стабільності.
