Головне: Окупація Донбасу не зможе відновити водопостачання
Окупаційна влада Донбасу офіційно заявила, що відновити постачання води неможливо. Раніше вона обіцяла, що проблема зникне після захоплення Слов’янська, тепер надає нові пояснення.
Детально: Оновлені заяви та їхній контекст
У попередніх місяцях російська адміністрація окупаційних територій Донбасу наголошувала, що стабільне водопостачання стане реальністю лише після захоплення міста Слов’янськ, через яке проходить канал «Сіверський Донець – Донбас». Ця позиція була представлена як головний, хоча й малоймовірний, шлях подолання водної кризи.
Наразі офіційні представники окупаційної влади змінили свою риторику. У заяві, опублікованій Центром правової допомоги (ЦПД), вони стверджують, що Україна «замінувала» водоканал, що, за їх словами, ускладнює відновлення постачання.
«Окупаційна влада не здатна забезпечити базові потреби населення, але наполегливо намагається переконати людей, щовинна у всьому Україна».
ЦПД також підкреслив, що подібні заяви з’являються на фоні руйнувань інфраструктури каналу «Сіверський Донець – Донбас», здійснених російською армією на неокупованих ділянках Донеччини. За їхньою оцінкою, це частина інформаційної стратегії, спрямованої на прикриття власних дій.
«Характерно, що подібні заяви зʼявляються на тлі руйнування саме російською армією інфраструктури каналу “Сіверський Донець – Донбас” на неокупованій території Донеччини. Таким чином ru-пропаганда намагається створити інформаційне прикриття власних дій».
За даними відкритих джерел, 23 березня російські війська завдали удару двома керованими авіабомбами по греблі на Сіверському Донці в районі Райгородка. У лютому, за повідомленнями, окупанти знищили дамбу біля міста Костянтинівка в Донецькій області, що підвищило ризик гуманітарної катастрофи. Уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець зазначив, що ці дії свідомо створювали небезпеку для цивільного населення.
Таким чином, нова позиція окупаційної влади не лише не вирішує проблему водопостачання, а й підкреслює існуючий розрив між заявленими обіцянками та реальними діями на місцях. Відсутність конкретних планів і одночасне поширення інформації про руйнування інфраструктури свідчать про посилення інформаційної війни в регіоні.
