Татуювання як інструмент насильства в Нідерландах жінки
Жінка, яку в організації назвали «Джоук», пережила більш ніж 250 примусових татуювань, поставлених колишнім партнером. Після тривалих лазерних сеансів її шкіра майже повністю очистилася, а історія стала закликом до підтримки жертв домашнього насильства.
Детальний опис процесу видалення
Фундація Stichting Spijt van Tattoo розповіла, що жінка протягом кількох років жила у середовищі психологічного та фізичного тиску. Колишній партнер купив недорогий тату‑апарат в інтернеті і самостійно нанес близько 250 написів, включаючи своє ім’я, ініціали та слово «власність». Татуювання розташовувалися на різних ділянках тіла – від грудей і сідниць до обличчя та шиї.
Для видалення використали лазерну технологію Q‑switched Nd:YAG, яка руйнує пігмент, дозволяючи організму його вивести. Процедура включала:
- Попередню консультацію дерматолога та психолога;
- Серію від 30 до 45 сеансів залежно від глибини та кольору чорнила;
- Контроль за реакцією шкіри та застосування загоювальних засобів.
«Він зробив їй татуювання у тих місцях, яких, на його думку, торкалися інші чоловіки, наприклад, на грудях і сідницях. Це було знаком контролю та володіння», — сказав Енді Ган, засновник організації.
Після завершення процесу шкіра Джоук виглядає майже без слідів: обличчя, раніше повністю покрите написами, тепер вільне, а решта тіла поступово очищується. Жінка поділилася своїм досвідом:
«Ті, хто зазнав глибокої травми, можуть знову піднятися на ноги», — сказала Джоук. «Якщо я змогла це зробити, то й хтось інший теж зможе».
Вона також повідомила, що правоохоронці не змогли довести злочин, оскільки колишній партнер стверджував, що татуювання були здійснені за її згодою.
«Будь-яка розсудлива людина розуміє, що ніхто добровільно не зробить татуювання біля ока, на носі чи на вусі», — сказав Енді Ган. «Але зрештою правоохоронці не змогли порушити справу, оскільки це було юридично складно довести. Її колишній стверджував, що вона дала на це згоду. Для Джоук це здається несправедливістю».
Джоук планує завершити лікування до кінця 2026 року, проте визнає, що психологічне відновлення займе більше часу. Фонд сподівається, що її історія надихне інших постраждалих не мовчати і шукати допомогу.
