Командир протитанкового взводу 155-ї окремої механізованої бригади з позивним “Ґатузо”, розповів про надважкі чотири місяці оборони висотки на підступах до Покровська.
Українські захисники тримали позиції в умовах повного оточення, коли ворог перебував у сусідніх під’їздах, а цивільні намагалися вижити поруч із епіцентром боїв.
Ця розповідь — про надлюдську витримку, сюрреалістичний побут на передовій та дивовижний вихід групи крізь ворожі заслони.
Зміст
Початок місії: запеклий шлях до позицій
Бойовий шлях групи розпочався ще 18 липня, коли бійці мали зайняти стратегічну висоту між Покровськом та Мирноградом.
Дорога до точки призначення тривала три доби через інтенсивні обстріли; групу «розбирали» ще на під’їздах, тому весь боєкомплект, включаючи важкі ракети до «Джавелінів», довелося тягнути на собі.
Захисники встигли зайти в дев’ятиповерховий будинок буквально за лічені хвилини до початку масованого обстрілу з «Градів».
Дев’ятиповерхівка як стратегічний форпост
Вибір позиції у висотці був свідомим, адже це відкривало ідеальний горизонт для роботи протитанкових засобів.
Основним завданням групи було спостереження та знищення ворожої техніки на дистанції до 2,5 км, зокрема на дорозі до населеного пункту Шевченко та біля залізниці. Якщо влітку ситуація здавалася відносно спокійною, то з початком осені інтенсивність боїв стрімко зросла, а будинок став основною ціллю для ворожих танків та артилерії,.
Життя «стіна до стіни» з ворогом
Ситуація загострилася, коли окупанти змогли закріпитися в частині будівлі. Захисники чули голоси росіян, їхні телефонні розмови з рідними та переговори по рації, перебуваючи в безпосередній близькості.
Ворог використовував дрони-бомбери для доставки провізії та зброї безпосередньо до рук своїх солдатів.
Були випадки, коли окупанти заходили в підвали з гранатами, не підозрюючи про присутність українських бійців у сусідніх приміщеннях.
Сюрреалізм війни: цивільні в епіцентрі боїв
Попри безперервні обстріли, у понівеченій дев’ятиповерхівці продовжували жити дві сім’ї з собаками. Військові згадують вражаючий контраст: у розпал стрілецького бою сусід-цивільний міг спокійно рубати дрова для буржуйки в сусідньому під’їзді. Хоча спочатку в місті працювали магазини та навіть церква, з часом російські КАБи та «Гради» перетворили навколишню забудову на суцільні руїни.
Прорив з облоги та реабілітація
Коли будівля була фактично зруйнована до рівня другого поверху, надійшла команда на відхід.
Вихід групи тривав дві доби крізь туман та дощ, що допомогло залишитися непоміченими для ворожих дронів.
Бійцям довелося долати випалені посадки, затягнуті дротом-путанкою, та оминати «ждунів» із боєприпасами на дорогах.
Наразі військовослужбовці проходять фізичну та психологічну реабілітацію, наголошуючи на важливості відновлення після чотирьох місяців безперервних боїв.
