Головне: Модернізована протипіхотна міна ПМД-6
Російські окупаційні сили адаптували радянську міну ПМД-6 до зимових умов — білий пластиковий корпус робить її невидимою на снігу, а мала вага дозволяє скидати з FPV-дронів.
Детально: Характеристики модернізованої ПМД-6 та її застосування на фронті
Російські війська почали активно використовувати оновлену версію радянської протипіхотної міни ПМД-6, створеної ще в 1930-х роках. Оригінальна міна мала дерев’яний корпус, містить близько 200 грамів вибухової речовини та спрацьовувала від натиску.
У модернізованому варіанті корпус виготовлений з білого пластику. Це забезпечує маскування на сніговому покриві — міна практично зливається з оточенням і стає візуально непомітною. Пластик також суттєво ускладнює виявлення міношукачами через низьку металеву складову.
Маса виробу становить менше 300 грамів, що робить можливим скидання з безпілотників, зокрема FPV-дронів. Така легкість дозволяє швидко «засівати» територію великою кількістю мін, створюючи щільні мінні поля навіть у важкодоступних зонах.
Наразі росіяни застосовують ці міни переважно вздовж лінії бойового зіткнення та в прилеглих тилових районах. Це ускладнює пересування українських підрозділів, розмінування та логістику в зимовий період.
Військовий оглядач Олександр Коваленко у своєму Telegram-каналі звернув увагу на цю загрозу:
«Але це не означає, що окупанти не почнуть застосовувати їх на дронах дальньої дії, Shahed-136, для скидання над глибоким тилом, як це вже робиться з протитанковими мінами ПТМ-3. Думаю, зайве пояснювати, що наближатися і тим більше чіпати такі предмети суворо заборонено, адже це і так зрозуміло».
Потенційне розширення використання на дрони типу Shahed-136 може перенести мінну загрозу в глибокий тил України, подібно до практики з ПТМ-3. Це підвищує ризики для цивільного населення, рятувальних служб та інфраструктури.
Модернізація ПМД-6 є частиною ширшої тенденції росіян до адаптації радянського арсеналу під сучасні умови війни: дешеві матеріали, маскування під середовище та інтеграція з дронами. Інформація про нову версію з’явилася 14 лютого 2026 року, коли аналітики зафіксували її застосування на фронті. Подібні розробки ускладнюють роботу саперів ЗСУ, вимагаючи нових методів виявлення та знешкодження, особливо в снігових умовах.
