Військовий медик Сергій Бездітний з позивним «Айболіт» — родом із Вінниччини. У 2024 році він вступив до лав ЗСУ у 425 ОШП «Скеля» й евакуював поранених бійців на Донеччині, Харківщині та Сумщині. Під час одного з виїздів отримав важке поранення. Попри втрату обох ніг, Сергій не втратив бажання жити — він учиться ходити на протезах, черпає наснагу в природі та веде власний TikTok, щоб підтримати інших ветеранів.
Зміст
Від ветеринара до військового медика
Сергій Бездітний мешкає в селі Кошаринці Гайсинського району Вінницької області. У мирному житті він тримав велике господарство, разом із дружиною виховував двох дітей і працював сільським ветеринаром.
У 2024 році чоловік вступив до Збройних сил. Після базової підготовки за кордоном його розподілили до 425-го окремого штурмового батальйону «Скеля» (в/ч А4862). З огляду на цивільний фах Сергія зарахували до евакуаційної групи.
«Командир довірив мені швидку машину, дав водія, і я їздив евакуювати трьохсотих — витягувати поранених хлопців. Навіть уявити не міг, що там побачу. Це жах, але їх треба було дістати», — згадує Сергій Бездітний.
На передовій: маршрути та моральна підтримка
Евакуаційні маршрути пролягали через Покровськ, Курахівський напрямок, Сумщину та Харківщину. За словами Сергія, поряд із медичною допомогою не менш важливою була підтримка психологічна.
«Наше завдання — допомогти не лише уколом, а й морально. Щоб поранений розумів, що його не кинули. Ми робили все, аби вивести людину живою», — пояснює ветеран.
Найважчими спогадами залишаються бійці, яких не вдалося довезти.
«В пам’яті найбільше закарбовуються ті, кого ти не довіз. Він ще в свідомості, ще розмовляє з тобою — і ти бачиш, що втрачаєш його. Робиш усе можливе й неможливе: ШВЛ, все інше — і все одно втрачаєш. Потім вони починають снитися», — каже Сергій.
Поранення: «Скільки встиг відскочити — стільки й відрізало»
23 липня 2025 року під час чергового виїзду за пораненим евакуаційний автомобіль атакував російський безпілотник «Ланцет».
«Нічого не віщувало біди. Безпілотник, схоже, цілив у машину, але зачепив крилом гілку й трохи звернув ліворуч — туди, де стояв я. Скільки встиг відскочити — стільки мене й відрізало», — розповідає Сергій.
Ампутація обох ніг сталася миттєво внаслідок вибуху. Щоденна робота з важкими травмами виробила у Сергія холоднокровність: він зберігав спокій і самостійно перев’язував рану вже в машині швидкої по дорозі до госпіталю.
«Я був спокійний. Перемотував руку, бо кровила. Кожному пораненому хлопцю я казав: все буде добре, станеш на протези. Тепер повторювати це собі не було сенсу. Головне — я живий і дітей ще побачу», — каже чоловік.
Брат безвісти зник на Курщині
Окремим болем для Сергія стала доля молодшого брата. Олександр Бездітний 1992 року народження, який служив у 52-й десантно-штурмовій бригаді, зник безвісти на Курському напрямку в районі села Обухівка.
«Тоді подумав, що я вже загинув. Але перша думка була про маму: на війні безвісти зник брат, і якби ще й я загинув… Сподіваюся, що він у полоні, що живий. Але я бачив там усі ці реалії — шанси мінімальні. Та все одно надія є», — зізнається Сергій.
Реабілітація на Львівщині: перші кроки на стабісах
З вересня 2025 року Сергій проходить реабілітацію на Львівщині. Щодня він займається фізичними вправами під наглядом фахівців — три інтенсивні години занять. За його словами, у центрі створені всі умови для відновлення та профілактики депресії. Зараз ветеран опановує навчальні протези — короткі стабіси.
«Чому короткі? Щоб навчитися вертикально стояти, не потрібні високі. І якщо впадеш — не так далеко летіти. Довгий час, мабуть із пів року, я взагалі не міг на них ходити — їздив на візку. А коли дали стабіси… хай і кумедно виглядаю, але вже мріяв сходити в туалет стоячи», — ділиться Сергій.
Головними труднощами в адаптації він називає фантомні болі та сходи. До повноцінного господарювання поки повернутися не може, однак щоденні поїздки на природу стали для нього справжньою віддушиною. Центр реабілітації надав Сергію електроскутер, на якому він щодня виїздить до лісу чи парку.
TikTok як інструмент підтримки
Під час прогулянок на свіжому повітрі Сергій почав знімати відео для TikTok. У своїх публікаціях він відверто показує процес відновлення, ділиться відпочинком на природі й спілкується з підписниками — щоб надихати інших поранених військових не здаватися.
«Я реаліст: ноги більше не виростуть, хоч скільки плач. Але не падайте духом! Не опускайте руки! Ми живі — і після війни ще створимо класні робочі місця, збиратимемося разом і будемо сміятися з усього цього», — наголошує Сергій Бездітний.
