Масуд Пезешкіан — іранський кардіохірург і політик, який став 9-м президентом Ірану в липні 2024 року як “реформіст”, обіцяючи пом’якшення хіджабу, переговори з Заходом та економічні покращення, але швидко перетворився на лояльного виконавця жорсткої лінії Хаменеї. У 2026 році, під час масових протестів через економічний крах, інфляцію та санкції, він називає демонстрантів “терористами”, звинувачує США та Ізраїль у провокаціях, підтримує жорстокі репресії з тисячами загиблих і арештованих, а його адміністрація тонуть у скандалах з корупцією та непотизмом. Після ударів США та Ізраїлю 28 лютого 2026 року по Тегерану, де він був серед цілей, Пезешкіан “у доброму здоров’ї” за версією режиму, але його президентство — символ фальшивих реформ і зради надій іранського народу.
Коротка біографія
Масуд Пезешкіан (перс. مسعود پزشکیان) народився 29 вересня 1954 року у Мехабаді, провінція Західний Азербайджан, Іран, у родині азербайджанського походження з курдською матір’ю. Він виріс у етнічно змішаному регіоні з великою азербайджанською та курдською меншинами, що пізніше використовував для створення образу “народного” політика. У 1976 році вступив до Тебризького університету медичних наук, де вивчав медицину та спеціалізувався на кардіохірургії.
Під час Ірано-іракської війни (1980–1988) служив як військовий лікар на фронті, відправляючи медичні бригади та сам брав участь у бойових діях — досвід, який режим постійно використовує для пропаганди його “патріотизму”. У 1990-х роках став ректором Тебризького університету медичних наук, а в 1997–2005 роках, за президентства Мохаммада Хатамі, обіймав посади заступника міністра охорони здоров’я, а потім міністра охорони здоров’я.
З 2008 по 2024 рік — депутат парламенту (Меджлісу) від Тебриза п’ять термінів поспіль, де був першим заступником спікера (2016–2020). У 2024 році переміг на президентських виборах у другому турі з 54,76% голосів проти Саїда Джалілі, ставши найстаршим президентом Ірану на момент обрання (69 років). Критики називають його перемогу маніпуляцією: “реформіст” був дозволений Радою вартових як “контрольована опозиція” для підвищення явки та легітимності режиму.
Пезешкіан овдовів у 2000-х після автокатастрофи, в якій загинули дружина та один з дітей; виховував двох синів і дочку самотужки, що використовує для створення образу “скромного та чесного” лідера. Однак його родина та оточення неодноразово потрапляли під звинувачення в непотизмі та корупції.
У 2026 році, після року президентства, Пезешкіан опинився в епіцентрі кризи: масові протести з грудня 2025 року через економіку, інфляцію та водну кризу переросли в антирежимні виступи. Він підтримує силовий розгін, звинувачує “зовнішніх ворогів” і після ударів США та Ізраїлю 28 лютого (де його резиденція була серед цілей) залишається “в доброму здоров’ї” за офіційними заявами, але його авторитет розвалюється.
Особисте життя та погляди
Пезешкіан позиціонує себе як “реформіста в рамках системи”: критикував насильницьке впровадження хіджабу (особливо після смерті Махси Аміні в 2022), підтримував переговори щодо ядерної угоди та пом’якшення цензури інтернету. Однак усе це залишилося на словах — хіджаб обов’язковий, політичні в’язні не звільнені, а протести 2026 року він називає “тероризмом” і “заколотом”, організованим США, Ізраїлем та Європою.
Критики з опозиції (включаючи NCRI та емігрантські джерела) називають його “вічним конформістом”, який платить лише губами за реформи, але завжди лояльний Хаменеї та IRGC. Він підтримує “вісь опору”, регіональну політику та репресії, коли це потрібно для збереження влади.
Освіта
Пезешкіан — один з найбільш освічених президентів Ірану: закінчив Тебризький університет медичних наук за спеціальністю “медицина” (1976–1980-ті), спеціалізувався на кардіохірургії. Пізніше став професором і завідувачем кафедри в тому ж університеті. Його медична освіта — єдина реальна кваліфікація; політична кар’єра базується на лояльності системі, а не на глибоких знаннях економіки чи політики. Критики зазначають, що його “реформи” обмежуються риторикою, без реальних знань для вирішення криз.
Початок життя та перші кроки в кар’єрі
Народжений у Мехабаді в азербайджанській родині, Пезешкіан рано зіткнувся з етнічними питаннями, але швидко адаптувався до шиїтської теократії. Під час навчання в Тебризі приєднався до режиму після революції 1979 року. На війні з Іраком (1980–1988) працював хірургом на фронті — досвід, який режим використовує для його героїзації.
Політична кар’єра стартувала в 1997 році як заступник міністра охорони здоров’я за Хатамі, де став міністром (2001–2005). Після поразки реформістів у 2005-му повернувся до медицини, але в 2008-му обрався депутатом. У парламенті критикував жорстокість влади після протестів 2009 року, смерть Махси Аміні (2022) та хіджаб-політику, але ніколи не переходив межі, залишаючись “в системі”. У 2024-му став президентом як “компромісна фігура” для підвищення явки.
Чим відомий Масуд Пезешкіан та останні новини про нього у 2026 році
Пезешкіан відомий як “реформіст”, який обіцяв пом’якшення: критикував моральну поліцію, підтримував ядерні переговори, говорив про “голос народу”. Однак його президентство — провал: економіка в кризі, інфляція, водна катастрофа, масові протести з грудня 2025-го, які він називає “заколотами” та “тероризмом”, звинувачуючи США, Ізраїль і Європу в провокаціях.
У 2026 році: під час протестів наказав “розслідування”, але підтримує арешти (понад 53 тис. за даними HRANA) та силовий розгін. Після невдалих переговорів у Женеві та ескалації — удари США та Ізраїлю 28 лютого по Тегерану, де серед цілей були Хаменеї та Пезешкіан. Його резиденція атакована, але режим заявляє, що він “у повному здоров’ї” та “без проблем”. Син підтвердив, що замахи провалилися. Критики називають його “маріонеткою”, яка зрадила обіцянки та стала співучасником репресій.
Конфлікти і скандали
Пезешкіан, попри імідж “чесного”, опинився в центрі численних скандалів, які викривають гіпотезу та непотизм його адміністрації.
Зрада реформ та підтримка репресій
Під час протестів 2026 року перейшов від “слухати народ” до називання демонстрантів “терористами”, “заколотниками” та “іноземними агентами”. Звинувачує США, Ізраїль та Європу в “підбурюванні хаосу”, виправдовує силовий розгін і масові арешти. Реформісти звинувачують його в зраді: обіцяв пом’якшення хіджабу та цензури, але нічого не зробив, а тепер підтримує страти та тортури.
Корупційні скандали в оточенні
Скандал з заступником Шахрамом Дабірі: у 2025 році звільнив його після того, як дружина Дабірі виклала фото розкішної подорожі до Антарктиди під час Новрузу, коли іранці голодували. Дабірі мав попередні звинувачення в корупції (арешт 2020 року за фінансові махінації в Тебризі), але Пезешкіан призначив його в 2024-му — символ непотизму та подвійних стандартів.
Непотизм у родині та призначеннях
Консервативні ЗМІ критикували сина та зятя Пезешкіана за призначення на посади — звинувачення в кумівстві. Родичі зайняли високі пости, що підкреслює гіпотезу еліти.
Конфлікти з жорсткими консерваторами та провали
Під час 12-денної війни з Ізраїлем у 2025-му його звинувачували в “внутрішньому перевороті” та нелояльності. Інтерв’ю Такеру Карлсону спричинило вимоги імпічменту. У 2026-му конфлікт з держТБ: публічні сварки викривають його безсилля перед IRGC та Хаменеї.
Критика за фальшиві обіцянки
Реформісти (включаючи колишніх союзників) звинувачують у “автопілоті”: нічого не змінив у хіджабі, інтернеті, політв’язнях. Рейтинги впали, а протести 2026-го викрили його як “козла відпущення” для збереження режиму.
