Міжнародні конфлікти

Ормузька протока: чому Іран може її перекрити і знищити світову економіку?

28.02.2026

Головне: Важливість Ормузької протоки та ризики блокади

Ормузька протока є ключовим морським шляхом для світового експорту нафти, через який проходить близько 20% глобальних поставок. У 2026 році Іран неодноразово загрожував її перекрити у відповідь на ескалацію з США та Ізраїлем, що призвело до тимчасових закриттів під час військових вправ. Це може спричинити різке зростання цін на енергоносії та економічну кризу в багатьох країнах.

Зміст

Детально: Наслідки потенційного перекриття протоки

Ормузька протока, розташована між Перською затокою та Оманською затокою, з’єднує Іран на півночі з півостровом Мусандам (частиною ОАЕ та Оману) на півдні. Її довжина становить близько 167 км, а мінімальна ширина – 39 км. Цей шлях є єдиним морським виходом з Перської затоки до відкритого океану, роблячи його стратегічним вузьким місцем для глобальної торгівлі.

Стратегічна важливість для світової торгівлі нафтою та газом:

Через протоку щодня проходить близько 21 мільйона барелів нафти, що становить 25% світового морського експорту нафти та 20% скрапленого природного газу.
Основні експортери: Саудівська Аравія, Ірак, Кувейт, Катар, ОАЕ та сам Іран, який експортує нафту переважно до Китаю.
Понад 85% поставок спрямовуються до Азії (Японія, Індія, Південна Корея, Китай), Європу та США.
Рух суден організований за схемою розділення трафіку: дві смуги шириною по 2 милі для входу та виходу, розділені медіаною.

Без протоки альтернативні маршрути обмежені:

Наземні трубопроводи, як Habshan–Fujairah в ОАЕ чи IPSA в Саудівській Аравії, можуть транспортувати лише близько 3 мільйонів барелів на добу.
Повна блокада змусить перенаправляти поставки, що збільшить витрати на логістику та час доставки.

Історичні конфлікти в регіоні:

Під час Ірано-Іракської війни (1980-ті роки) Іран атакував танкери, але не закривав протоку повністю.
У 1988 році США провели операцію “Praying Mantis” після мінування протоки Іраном, знищивши іранські платформи.
У 2019-2024 роках Іран захоплював судна, як Maersk Tigris чи MSC Aries, на тлі санкцій США.
У 2025 році, після ізраїльських ударів по іранській інфраструктурі, парламент Ірану проголосував за закриття, але рішення не реалізували.

У 2026 році напруженість зросла через атаки США та Ізраїлю на іранські об’єкти після провалу переговорів щодо ядерної програми. Президент США Дональд Трамп виконав загрози військових дій, спрямованих на стримування ядерних амбіцій Ірану. У відповідь Іран провів низку військових вправ:

1-2 лютого: Дводенне навчання IRGC з реальними стрільбами, де розгорнули сотні швидкісних катерів з ракетами біля авіаносця USS Abraham Lincoln.
16 лютого: Вправа “Smart Control” для тестування готовності до “потенційних загроз”, з використанням дронів та ракет.
17-19 лютого: Тимчасове закриття частин протоки для живих стрільб, що порушило рух суден на кілька годин – перше таке з часів загроз Трампа в січні.
18-20 лютого: Спільні навчання з Росією та Китаєм “Maritime Security Belt 2026” у протоці та Оманській затоці, з метою “запобігти одностороннім діям” (за словами іранського адмірала Хасана Максудлу).

Командир IRGC Аліреза Тангсірі заявив:

“Рішення про закриття Ормузької протоки приймається вищим керівництвом, і ми, як солдати, готові виконати наказ у будь-який момент”.

Потенційні наслідки перекриття Іраном протоки:

Економічні: Ціни на нафту можуть зрости до $100-150 за барель, спричинивши інфляцію та рецесію. Глобальне споживання нафти (близько 100 млн барелів/добу) втратить 18-19 млн барелів, що вдарить по економіках Азії та Європи. Іран сам втратить експорт, що погіршить його економіку.
Геополітичні: США заявили, що відкриють протоку силою, використовуючи мінні тральщики та авіацію. Симуляції, як Millennium Challenge 2002, показують, що Іран може затримати трафік на короткий час асиметричними методами (міни, швидкісні катери, ракети), але не надовго.
Ризики ескалації: Блокада може бути розцінена як акт війни, залучаючи союзників Ірану (Росія, Китай) та США (Ізраїль, Саудівська Аравія). Можливі атаки на судна, як у 2019 році (вибухи на танкерах Front Altair та Kokuka Courageous).
Екологічні: Витік нафти від пошкоджених танкерів загрожує Перській затоці, впливаючи на рибальство та опріснення води.

Іран залежить від протоки для імпорту, тому тривала блокада малоймовірна, але як інструмент стримування вона ефективна. Аналізи показують, що США можуть відновити прохід за місяць, але з ризиком ширшої конфронтації. У лютому 2026 року, після спільних вправ з Росією та Китаєм, Іран сигналізував про готовність до асиметричної відповіді, включаючи дрони та ракети, для захисту свого “геополітичного переваги”.