Головне: Кремль прагне поступок від України і НАТО
Росія сигналізує, що під час можливих мирних домовленостей її не влаштують лише територіальні поступки України — Москва знову висуває ширший пакет політико-безпекових вимог до НАТО й США. Аналітики ISW фіксують повернення Кремля до ультиматумів грудня 2021 року, які фактично передбачають демонтаж нинішньої архітектури євроатлантичної безпеки. На тлі дискусій про припинення вогню з’являються ідеї на кшталт демілітаризованої зони на Донбасі, але позиції сторін щодо принципових питань лишаються далекими.
Детально: вимоги Москви і реакція Заходу
Російські заяви останніх тижнів свідчать: Кремль не обмежує переговорні очікування контрольованими ним територіями, а домагається ширших змін у політиці Заходу щодо України та всього східного флангу НАТО. Зокрема, російське посольство в Бельгії 17 лютого публічно наполягло на юридичному закріпленні «нерозширення» Альянсу — тезі, що напряму відсилає до оприлюднених Москвою у грудні 2021 року проєктів договорів з США та НАТО.
«Ці ультиматуми рівноцінні до руйнування нинішнього НАТО, адже вимагають від альянсу припинити розгортання військ або систем озброєння в державах-членах, які приєдналися до НАТО після 1997 року. Ці ультиматуми також мали на меті змусити Захід відмовитися від політики “відкритих дверей”, виключити розширення на схід і відмовитися від партнерства на східному фланзі НАТО, включаючи Україну».
Ключові пункти вимог Москви, що знову виринають у публічному полі:
- юридична відмова від подальшого розширення НАТО (скасування політики «відкритих дверей»);
- відведення сил, інфраструктури та озброєнь НАТО з держав, що приєдналися після 1997 року;
- заборона розміщення ракет середньої й малої дальності в Європі;
- припинення військової діяльності США/НАТО в Україні, Східній Європі, на Кавказі та в Центральній Азії.
Повернення до цих тез у контексті можливих переговорів означає, що Москва очікує поступок не лише від Києва, а й від Вашингтона та Брюсселя. Водночас станом на 2026 рік НАТО послідовно підтверджує політику відкритих дверей і колективну оборону; до Альянсу вже приєдналися Фінляндія та Швеція, що робить запити на «відкот» до 1997 року несумісними з ухваленими союзниками рішеннями.
На інформаційному тлі російські посадовці апелюють до так званого «духу Анкориджу» — нібито неформальних розумінь між США і РФ після зустрічі на Алясці. Проте офіційних домовленостей не оформлювали, а після контакту пролунала публічна оцінка про те, що сторони не досягли жодної угоди
.
Київ декларує готовність обговорювати механіку контролю за припиненням вогню: за підсумками нещодавніх тристоронніх консультацій Володимир Зеленський зазначив, що військовий трек переговорів просувається швидше за політичний і сторони наближаються до узгодження драфту моніторингу. За повідомленнями The New York Times, серед ідей обговорювалася й демілітаризована зона на Донбасі, яку не контролюватимуть регулярні війська обох сторін.
«Представники Кремля постійно повторюють свою прихильність до досягнення своїх початкових військових або дипломатичних цілей війни і не виявляють жодної готовності йти на компроміси щодо цих цілей для досягнення миру в Україні».
Отже, у фокусі подальших контактів — не лише безпосередньо українська безпека, а й фундаментальні параметри євроатлантичної системи: Київ наполягає на гарантіях і відновленні контролю, Москва — на перегляді правил гри для НАТО; розрив між цими підходами залишається ключовою перешкодою для стійкої мирної угоди.
