Таїсія Повалій — колишня українська співачка, яка перетворилася на одну з найодіозніших зрадниць України, відкриту прихильницю російської агресії та кремлівську пропагандистку.
Народжена на Київщині, вона використала свій талант і народну любов для кар’єрного злету, а потім цинічно зреклася Батьківщини заради рублів і московських сцен, за що отримала заочний вирок у 12 років тюрми, тотальну конфіскацію майна та вічне презирство українського народу.
Зміст
Біографія Таїсії Повалій
Таїсія Миколаївна Повалій (уроджена Гирявець) народилася 10 грудня 1964 року в маленькому селі Шамраївка Сквирського району Київської області в звичайній сільській сім’ї. Батько Микола Павлович і мати Ніна Данилівна (уроджена Конопляна) не були заможними, але любили співати. З самого дитинства дівчинка демонструвала вокальні дані, але вже тоді проявляла риси, які пізніше вилилися в прагматизм і готовність зрадити.
У 15 років Таїсія поїхала до Києва шукати кращої долі, залишивши сільську ідилію. Школу закінчувала в Білій Церкві. Життя в столиці було важким: бідність, відсутність зв’язків і постійна боротьба за виживання. Замість того, щоб будувати кар’єру чесно, вона швидко зрозуміла, що в шоу-бізнесі успіх часто залежить не лише від таланту, а й від правильних знайомств і готовності йти на компроміси.
У 1980-х роках вона активно просувалася в радянській естраді, а після розпаду СРСР майстерно переорієнтувалася на нові ринки. Однак уже тоді її кар’єра супроводжувалася чутками про надмірну амбіційність і готовність жертвувати принципами заради популярності. До 2014 року вона користувалася всіма благами української незалежності, збирала повні зали, отримувала державні нагороди, а потім без жодних вагань зрадила країну, яка її виростила.
Сім’я Таїсії Повалій
Особисте життя Таїсії Повалій також сповнене суперечностей і розчарувань. У 18 років вона вийшла заміж за музиканта Володимира Івановича Повалієм. У 1983 році народився син Денис. Шлюб розпався у 1993 році, і, за різними свідченнями, стосунки з сином завжди були складними. Денис згодом емігрував до Іспанії, а після початку повномасштабного вторгнення остаточно порвав зв’язки з матір’ю-зрадницею.
У грудні 1993 року Повалій одружилася вдруге — з продюсером Ігорем Ліхутою, який став не лише чоловіком, а й її головним менеджером. Саме під його впливом вона все глибше занурювалася в проросійські кола. Дітей у цьому шлюбі немає. У 2019 році народився онук Дем’ян, але через політичну позицію бабусі стосунки з родиною залишилися напруженими.
У 2025–2026 роках Повалій цинічно розповіла, як вивезла свою 83-річну матір Ніну з України до Росії через Білорусь, заплативши за «трансфер». Цей вчинок викликав обурення: навіть рідну матір вона заманила в країну-агресора, жертвуючи сім’єю заради комфортного життя в Москві.
Освіта Таїсії Повалій
У 1984 році Повалій закінчила Київське музичне училище імені Глієра (тепер Київська муніципальна академія музики) за спеціальністю «диригентсько-хорове відділення» з додатковим вивченням академічного вокалу. Формально освіта була солідною, але критики часто зауважували, що її успіх більше пов’язаний із комерційним підходом і просуванням, ніж з глибиною мистецької майстерності.
Перші кроки в кар’єрі Таїсії Повалій
Професійний шлях розпочався у 19 років у Київському державному мюзик-холі, де вона спочатку співала в групі, а потім стала солісткою. У 1990 році перемогла на конкурсі «Нові імена» в Москві, а у 1993-му здобула Гран-прі на «Слов’янському базарі» у Вітебську. Саме тоді почалося її активне просування на пострадянському просторі.
З середини 90-х вона масово випускала альбоми, кліпи, гастролювала. Загалом — понад 14 альбомів, більше 150 пісень. Популярність принесли дуети з російськими зірками — Миколою Басковим, Іриною Аллегровою та іншими. В Україні її називали «Золотим голосом», але вже тоді багато хто бачив, як сильно вона орієнтується на російський ринок.
У 1996 році отримала звання Заслуженої артистки України, у 1997-му — Народної. У 2012–2014 роках була народною депутаткою від Партії регіонів — партії, яка активно просувала проросійські інтереси. Саме політична діяльність стала початком її остаточного морального падіння.
Скандали Таїсії Повалій
Кар’єра Повалій багата на гучні скандали, які поступово викривали її справжнє обличчя. Ще у 2007 році вона судилася з виробником макаронів через торгову марку «Тая», демонструючи жорсткість у бізнес-питаннях. У 2013 році потрапила в скандал через зв’язки з представниками Партії регіонів і захисником Юлії Тимошенко.
Після 2014 року скандали набули політичного характеру: відкрита підтримка Росії, виступи на окупованих територіях, участь у кремлівських пропагандистських заходах. Після повномасштабного вторгнення 2022 року вона остаточно перейшла на бік агресора — отримала російське громадянство у 2023 році, публічно виправдовувала війну, називала Київ «російським» і мріяла про «возз’єднання слов’ян» під кремлівським прапором.
У 2025–2026 роках скандали досягли піку: заочний суд, 12 років тюрми, конфіскація всього майна, включаючи будинок під Києвом, земельні ділянки, авто та права на пісні. Вона цинічно скаржилася на «поневіряння» в Росії та продовжувала лити бруд на Україну в пропагандистських інтерв’ю. Багато колег, як-от Алла Кудлай, публічно розкритикували її за зраду.
Чим відома Таїсія Повалій. Останні новини про неї
Таїсія Повалій відома як «золотий голос», який зрадив Україну. Вона зіграла в кількох фільмах і шоу («Золушка», «Вечори на хуторі біля Диканьки»), але справжня «слава» прийшла після того, як вона стала символом колабораціонізму.
Станом на червень 2026 року її заочно засудили до 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна та забороною обіймати посади 15 років. Держава відібрала права на її пісні, елітний будинок під Києвом готується до продажу. Повалій продовжує виступати в Росії, випускає нові треки на кшталт «С Богом» і «На Руси», просуває кремлівські наративи та скаржиться на життя.
В Україні її внесено до бази «Миротворець», позбавлено всіх звань і повністю ізольовано від культурного простору. Її історія стала класичним прикладом того, як талант без моральних принципів перетворюється на інструмент ворожої пропаганди.
