Олександр Стубб — тринадцятий президент Фінляндії з березня 2024 року, колишній прем’єр-міністр, міністр закордонних справ і фінансів, поліглот і затятий триатлоніст.
Представник шведськомовної меншини, він став першим обраним президентом з цієї спільноти після Маннергейма. У 2025–2026 роках активно виступає посередником у європейській дипломатії щодо України та діалогу з США.
Зміст
Біографія Олександра Стубба
Кай-Йоран Олександр Стубб народився 1 квітня 1968 року в Гельсінкі в двомовній родині. Дитинство провів у районі Лехтісаарі. З матір’ю Хрістель Стубб (уродженою Сетяля) і братом Ніколасом спілкувався фінською, з батьком Йораном Стуббом — шведською. Батько був відомим хокейним функціонером, очолював Фінську хокейну асоціацію, а згодом — європейський офіс НХЛ. Через матір родина пов’язана з політиком і лінгвістом Е. Н. Сетялею.
Початкову школу відвідував фінськомовною, з четвертого класу перейшов до шведськомовної. У підлітковому віці займався хокеєм (грав за HIFK), футболом і гандболом, пізніше серйозно захопився гольфом і увійшов до юнацької збірної Фінляндії. У старших класах був обмінним учнем у Mainland High School у Дейтона-Біч, Флорида. У 1988 році з відзнакою закінчив гімназію Gymnasiet Lärkan у Гельсінкі. Після цього пройшов військову службу в армії Фінляндії, дослужившись до звання капрала.
Юнацькі роки Стубба формували міжнародний світогляд: літні поїздки до США та Канади, життя в двомовній родині та раннє захоплення спортом заклали основу для майбутньої кар’єри дипломата і політика. Він часто підкреслює, що саме досвід життя між двома культурами і мовами зробив його відкритим до Європи і світу.
Сім’я Олександра Стубба
Олександр Стубб одружений з 1998 року з британською юристкою Сюзанною Іннес-Стубб (Suzanne Innes-Stubb). Вони познайомилися в середині 1990-х у Бельгії під час навчання. Сюзанна має британське і фінське громадянство (останнє отримала у 2017 році) і стала першою першою леді Фінляндії іноземного походження. Працювала в сфері європейського права, корпоративної відповідальності та compliance, зокрема в компанії Kone.
У подружжя двоє дорослих дітей: донька Емілі (нар. 2001) і син Олівер (нар. 2004). Обидві дитини народилися в Брюсселі. Емілі вивчала Nutrition and Medical Sciences в University College London, згодом продовжила магістратуру з розвитку дитини. Олівер після служби в армії Фінляндії навчається в University of Exeter за програмою Politics, Philosophy and Economics. Сім’я тримає кота Міло. Стубб неодноразово підкреслював, що сім’я — його головна опора, а дружина відіграла важливу роль у рішенні балотуватися в президенти.
Освіта Олександра Стубба
Після військової служби Стубб отримав спортивну стипендію і вступив до Furman University у Південній Кароліні (США). Спочатку планував професійну кар’єру в гольфі, але швидко переключився на політологію, міжнародні відносини та економіку. У 1993 році здобув ступінь Bachelor of Arts з відзнакою (summa cum laude) і був визнаний найкращим студентом-чоловіком курсу.
У 1994 році вивчав французьку мову і культуру в Сорбонні (Париж), отримавши диплом Diplôme de Langue et Civilisation Française. У 1995 році завершив магістратуру з політичних наук (європейські справи) у College of Europe у Брюгге. У 1999 році захистив докторську дисертацію з міжнародних відносин у Лондонській школі економіки (LSE) під керівництвом Вільяма Воллеса. Тема стосувалася гнучкої інтеграції в Європейському Союзі.
Стубб володіє п’ятьма мовами: фінською і шведською (рідними), англійською, французькою та німецькою на високому рівні. Пізніше отримав кілька почесних докторських ступенів, зокрема від Furman University (2017), Lappeenranta Technical University (2012), University of Vaasa та Uniarts Helsinki (2024).
Перші кроки в кар’єрі Олександра Стубба
Кар’єра Стубба почалася з дослідницької роботи. У 1995–1997 роках працював у Міністерстві закордонних справ Фінляндії, брав участь у переговорах щодо Амстердамського договору. У 1997–1999 роках був дослідником Академії Фінляндії. У 1999–2001 і 2003–2004 роках працював у Постійному представництві Фінляндії при ЄС у Брюсселі. У 2001–2003 роках був радником президента Європейської комісії Романо Проді і брав участь у підготовці Ніццького та Лісабонського договорів.
У 2000–2007 роках викладав як запрошений професор у College of Europe. У 2004 році був обраний до Європейського парламенту від Національної коаліційної партії (Kokoomus) з другим результатом у Фінляндії. Працював у комітетах з внутрішнього ринку, бюджету та зовнішніх відносин.
У квітні 2008 року став міністром закордонних справ Фінляндії (до 2011). У цей період головував в ОБСЄ і брав участь у посередництві під час російсько-грузинської війни 2008 року. У 2011–2014 роках обіймав посаду міністра у справах Європи та зовнішньої торгівлі. У 2011 році вперше обраний до парламенту Фінляндії.
У червні 2014 року став головою Національної коаліційної партії і прем’єр-міністром Фінляндії (до травня 2015). Після виборів 2015 року став міністром фінансів в уряді Юхи Сіпіля (до 2016). У 2017–2020 роках працював віце-президентом Європейського інвестиційного банку. У травні 2020 — лютому 2024 року очолював School of Transnational Governance в European University Institute у Флоренції. У 2017–2024 роках очолював раду Crisis Management Initiative, заснованої Мартті Ахтісаарі.
У 2023 році оголосив про кандидатуру на президентських виборах. У першому турі 28 січня 2024 року набрав 27,2 %, у другому турі 11 лютого переміг Пекку Хаавісто з результатом 51,6 %. Інавгурація відбулася 1 березня 2024 року.
Скандали Олександра Стубба
Серйозних корупційних чи кримінальних скандалів у кар’єрі Стубба не було. Найбільш помітними були політичні суперечки. У 2022 році він публічно визнав свої помилки щодо Росії: підтримку безвізового режиму, недооцінку ризиків Nord Stream, позицію щодо Rosatom і недостатню активність у просуванні членства Фінляндії в НАТО під час прем’єрства.
Під час президентства виникали дискусії навколо стилю: опоненти критикували його за «надто американську» відкритість, носіння шортів на дипломатичних зустрічах і активне використання соцмереж. У 2025 році суспільний резонанс викликала стажування сина Олівера в Finnish Institute of International Affairs. Парламентський омбудсмен визнав, що інститут порушив окремі процедурні норми при оголошенні вакансії, але не знайшов доказів неправомірного впливу.
Російська пропаганда з 2024 року регулярно атакує Стубба особисто, називаючи його «зрадником» через жорстку позицію щодо підтримки України і відмову спілкуватися з Путіним у певні періоди.
Чим відомий Олександр Стубб. Останні новини про нього
Олександр Стубб відомий як європеєць-інтернаціоналіст, прихильник сильної трансатлантичної співпраці, НАТО і підтримки України. Він автор близько двадцяти книг і збірок про ЄС, фінську ідентичність і спорт, регулярно писав колонки для Financial Times, Helsingin Sanomat та інших видань. У 2025 році вийшла його книга «The Triangle of Power. Rebalancing the New World Order».
Спорт займає особливе місце в житті Стубба. Колишній член юнацької збірної з гольфу, він з 2000-х активно займається триатлоном, бігом, плаванням і велоспортом. Брав участь у Ironman Hawaii, вигравав вікові категорії на змаганнях у Фінляндії та Європі (зокрема чемпіонат Європи на довгій дистанції). Навіть на посаді президента тренується майже щодня близько години.
У 2025–2026 роках Стубб став одним із ключових європейських посередників у діалозі щодо України. Він підтримує тісні контакти з адміністрацією Дональда Трампа (зокрема через спільні партії в гольф), бере участь у переговорах в Осло та інших форматах, наголошує на необхідності безпекових гарантій для України і діалогу щодо територіальних питань.
У жовтні 2026 року разом із прем’єр-міністром Норвегії брав участь у телефонній розмові з Володимиром Путіним на прохання української та американської сторін. Активно виступає за реформу Ради Безпеки ООН і застосування «Гельсінського підходу» до врегулювання конфліктів.
Станом на листопад 2026 року Стубб залишається одним із найбільш помітних і комунікабельних лідерів Європи, поєднуючи дипломатичну роботу з публічною активністю та спортивним способом життя.
