Головне: Дональд Трамп прагне швидкого військового удару по Ірану, щоб уникнути затяжної війни та досягти остаточного результату, зокрема краху режиму аятол. Радники з національної безпеки не можуть гарантувати швидке падіння влади в Тегерані, вказуючи на неминучу агресивну відповідь Ірану та брак достатніх ресурсів США в регіоні для повного захисту. Ситуацію загострюють масові протести в Ірані через економічну кризу, з тисячами загиблих та розколом у силових структурах.
Президент США активно стежить за розвитком подій на Близькому Сході. За даними NBC News та інших джерел від 14-15 січня 2026 року, Дональд Трамп чітко заявив своїй команді з національної безпеки: будь-які військові дії проти Ірану мають бути “швидкими та рішучими”, завдати вирішального удару режиму та не перерости в багатомісячний конфлікт.
Джерела в Білому домі зазначають, що Трамп хоче “остаточного” результату, подібного до попередньої операції в червні 2025 року, коли США бомбардували ядерні об’єкти Ірану (Fordow, Natanz, Isfahan) за допомогою B-2 бомбардувальників та “bunker buster” бомб. Однак зараз радники не дають гарантій, що один удар призведе до швидкого краху влади аятол. Вони вказують на серйозні ризики: Іран, за оцінками, значно посилив свою військову готовність після червневих подій і готовий до жорсткої відповіді.
Ключові стримуючі фактори:
- Брак ресурсів у регіоні — США не перекинули значні додаткові сили, хоча авіаносна група переміщується з Південно-Китайського моря.
- Неминуча контратака Ірану, яка може зачепити бази США (наприклад, Al Udeid у Катарі, де вже евакуювали частину персоналу).
- Потенціал ескалації — від цільових ударів по ядерних чи ракетних об’єктах до ширшого конфлікту.
На тлі цих дискусій Іран охопила наймасштабніша хвиля протестів з кінця грудня 2025 року. Причини — обвал національної валюти, рекордна інфляція та економічна криза, що поставила населення на межу виживання. Протести переросли в зіткнення, влада застосовує силу, включаючи снайперський вогонь. За даними активістів, кількість загиблих перевищила 2400-2500 осіб — це найбільші жертви за десятиліття, що нагадує події Ісламської революції 1979 року.
У силових структурах Ірану спостерігається розкол щодо доцільності репресій. Режим заявляє про “повний контроль” і звинувачує Ізраїль та зовнішні сили в організації заворушень, але очевидці повідомляють про прицільні вбивства протестувальників, яких офіційно називають “терористами”.
Опозиціонер Реза Пахлаві (син останнього шаха) представив план реформ на випадок падіння режиму:
- Повна відмова від військової ядерної програми.
- Офіційне визнання Ізраїлю.
- Припинення підтримки терористичних угруповань.
- Перетворення Ірану на стабілізуючу силу регіону та партнера Заходу в боротьбі з екстремізмом, наркоторгівлею та злочинністю.
Трамп позитивно оцінив Пахлаві особисто, але висловив сумніви щодо його реального впливу та здатності згуртувати іранців для повалення влади.
На 15 січня Трамп повідомив, що, за надійними джерелами, Іран припинив страти протестувальників та “вбивства”. Це дещо знизило напругу, хоча повітряний простір Ірану та сусідніх країн закрито, а Європа готувалася до можливого удару США протягом 24 годин. Багато радників схиляються до некінетичних заходів: кібероперації, посилення санкцій, надання протестувальникам засобів зв’язку (наприклад, Starlink).
Ситуація залишається динамічною: Трамп продовжує зважувати варіанти — від обмежених ударів до дипломатичних сигналів, — але наполягає на уникненні затяжної війни.
