Вірші Лесі Українки, актуальні під час війни: незламний дух поетеси в 2026 році

Головне: Поезія опору та надії Лесі Українки

Твори Лесі Українки про боротьбу, волю та незламність звучать як заклик до перемоги. Її вірші, написані понад століття тому, стали духовною підтримкою для українців у війні з Росією. У 2026 році рядки про спротив, надію попри відчай та силу духу цитують на фронті, у тилу та в меморіальних заходах.

Як поезія Лесі Українки надихає в умовах війни

Леся Українка (Лариса Косач-Квітка) — поетеса незламності, яка попри тяжку хворобу та особисті страждання писала про силу волі, опір поневоленню та любов до України. Її творчість — це не пасивна туга, а активний заклик до боротьби: проти кайданів, сліз, відчаю. У повномасштабній війні з Росією (з 2022 року й досі в 2026-му) вірші Лесі набули нового сенсу — вони про стійкість під обстрілами, надію без надії, життя крізь біль. Українські воїни, волонтери та цивільні цитують її рядки як маніфест незламності. Особливо актуальні “Contra spem spero!”, “Скрізь плач, і стогін, і ридання…”, уривки з драм та політичної лірики, де поетеса протиставляє слабкість сильному духу.

У 2026 році, коли війна триває, її поезія звучить у фронтових читаннях, піснях (наприклад, на словах “Contra spem spero!” створюють сучасні аранжування), меморіальних заходах до 155-річчя від дня народження (25 лютого 2026). Вона нагадує: навіть у найтемніші часи можна сміятися крізь сльози, сіяти квіти на морозі та жити, попри все.

Топ-віршів Лесі Українки, найактуальніших під час війни

Ось добірка творів, що найчастіше цитуються українцями в 2026 році — символи опору, надії та перемоги духу.

Contra spem spero! (1896)

Гетьте, думи, ви, хмари осінні!
То ж тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть, думи сумні!

Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіяти квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі.

І від сліз тих гарячих розтане
Та кора льодовая, міцна,
Може, квіти зійдуть — і настане
Весна золота, весна ясна!

Цей вірш — гімн незламності: жити попри відчай, сміятися крізь біль — саме те, що роблять українці щодня.

Скрізь плач, і стогін, і ридання… (1890-ті)

Скрізь плач, і стогін, і ридання,
Несмілі поклики, слабі,
На долю марні нарікання
І чола, схилені в журбі.

Над давнім лихом України
Жалкуєм-тужим в кожний час,
З плачем ждемо тії години,
Коли спадуть кайдани з нас.

Ті сльози розтроюдять рани,
Загоїтись їм не дадуть.
Заржавіють від сліз кайдани,
Самі ж ніколи не спадуть!

Нащо даремнії скорботи?
Назад нема нам вороття!
Чи ж нам сидіти у скорботі,
Поки нас не розчавить тя?

Заклик до дії: сльози не знімуть кайдани — тільки боротьба.

Слово, чому ти не твердая криця… (1890-ті)

Слово, чому ти не твердая криця,
Що серед бою так ясно іскриться?
Чом ти не гострий, безжалісний меч,
Що ворогів переможе навік?

Про силу слова як зброї — актуально для інформаційної війни та пропаганди.

Поет під час облоги (фрагмент)

Поет не боїться від ворога смерті,
Бо вільная пісня не може умерти.
Тож він з ворогами і з лихом жартує,
І вірші, мов легкії стрілки, гартує,
І кидає пісню в широкий простор…

Поезія як зброя — пісня не вмирає, навіть під обстрілами.

З поеми “Бояриня”

Ти мене убити можеш,
Але жити не примусиш!

Короткий, але потужний заклик незламності — часто цитують воїни.

Чому вірші Лесі Українки залишаються актуальними в 2026 році

Поетеса писала про поневолення, імперський гніт, силу духу над тілесною слабкістю — все це перегукується з сучасною війною. Її герої — борці, що обирають смерть замість покори. У 2026 році її слова звучать у фронтових щоденниках, волонтерських чатах, меморіалах загиблим. Вони нагадують: надія народжується з боротьби, а весна приходить після найлютішої зими.

FAQ