Головне: Масштабна антикорупція в Китаї
Під проводом Сі Цзіньпіна у партії КПК розпочато безпрецедентну чистку чиновників, що підвищує контроль лідера над владою.
Детально: Оцінка масштабів і наслідків
З 2012 р., коли Сі Цзіньпін став головою держави, у Комуністичній партії Китаю (КПК) розпочато низку дисциплінарних та кримінальних розслідувань. За даними американського вченого Міньсіня Пея, протягом 11 років його правління близько 628 тисяч партійних функціонерів потрапили під кримінальну відповідальність, з них значна частина отримала реальні тюремні строки. Усього ж понад 7,2 млн членів КПК зазнали того чи іншого виду покарання.
Третій термін Сі (початок 2023 р.) виявився найактивнішим: кількість кримінальних справ проти чиновників зросла в 14 разів порівняно з другим терміном. У 2025 р. середньорічна кількість дисциплінарних покарань склала 983 тисяч, а кримінальне переслідування охопило близько 75 тисяч осіб щороку.
Для порівняння, під час другого терміну Ху Цзіньтао дисциплінарні стягнення отримували в середньому 145,8 тисяч функціонерів, а кримінальне переслідування – лише 5,46 тисяч осіб на рік.
- Офіційна статистика «Сіньхуа» повідомляє про 8,105 млн порушень і 7,922 млн притягнутих до відповідальності осіб з 2012 р.
- Серед них – 963 високопосадовці, які підлягали безпосередньому нагляду Центрального комітету КПК.
Сі пояснює жорсткішу політику необхідністю викорінення «серйозних прихованих загроз» у партії, державі та армії. Однак експерти попереджають про негативні ефекти:
«Якщо заявити про нульову терпимість, то чиновники, запекло конкуруючи один з одним, почнуть надавати докази правопорушень з боку своїх колег, щоб позбутися суперників у гонці за вищі посади», — зазначив професор Віктор Ші.
За словами Вікторa Ші, страх перед звинуваченнями може змусити місцеві влади уникати масштабних інвестиційних проектів, адже залучення підрядників підвищує ризик корупційних звинувачень.
Економістка Шейна Юе (Oxford Economics) додає, що чиновники можуть зосередитися на демонстрації лояльності, а не на вирішенні економічних проблем, таких як слабкий споживчий попит, надлишкові виробничі потужності та дефляція.
