Поки українська система освіти стикається з безпрецедентним викликом — масовим виїздом старшокласників, особливо хлопців, за кордон — риторика можновладців залишається незмінною: «Україні потрібна молодь». Проте, як свідчать розслідування, для дітей самих посадовців патріотизм часто закінчується там, де починаються кордони ЄС чи США.
Зміст
Порожні школи та патріотичні заклики
Статистика невтішна: за словами міністра освіти Оксена Лісового та освітньої омбудсменки Надії Лещик, учні 10–11 класів дедалі частіше переходять на дистанційне навчання, щоб виїхати до Варшави чи Праги. Університети відчувають недобір, а держава намагається залучити важку артилерію переконань: «ти потрібен своїй батьківщині». Однак ця стратегія розбивається об реальність, у якій діти топпосадовців обирають університети Франції, Нідерландів чи Британії.
Нідерландські вояжі та «соціальні» гуртожитки Парижа
Серед тих, хто обрав для своїх дітей європейську освіту, чимало представників владної команди:
- Син Андрія Клочка («Слуга народу»): Андріан мешкає в Утрехті (Нідерланди), ймовірно, навчаючись у місцевому університеті, де вартість навчання сягає до 23 000 євро на рік. Цікаво, що витрати на навчання (майже пів мільйона гривень) покриває мати хлопця, а сам він має 9 000 євро на рахунку в нідерландському банку.
- Син Миколи Стефанчука («Слуга народу»): 18-річний Назар навчається у Франції, в університеті Париж-Сакле. Батько називає його помешкання в передмісті Парижа «соціальним гуртожитком», хоча середня ціна за подібні умови в колівінгах становить близько 800–1000 євро на місяць.
Голлівудські мрії та британський люкс
Окремої уваги заслуговує історія сина Федора Веніславського, який активно просуває закони про повернення військовозобов’язаних. Його молодший син Андрій навчався в Los Angeles Film School у США. На сайті IMDb у його біографії іронічно зазначено, що батько «відомий тим, що не пустив в армію обох своїх синів», одночасно просуваючи суворі закони для інших.
Не відстають і представники силових структур:
- Син заступниці керівника управління ДБР Євгенії Чупринської: Микола у 2025 році закінчив Утрехтський університет. Лише за минулий рік мати сплатила за його навчання понад 1,1 млн грн.
- Син начальника управління Кіберполіції Валерія Берези: Тимофій навчається в Лондоні. Вартість його освіти у 2025 році склала рекордні 2,8 млн грн, які офіційно сплатила 66-річна бабуся поліцейського, котра загалом витратила на онука понад 3 млн грн за рік.
Фінансові парадокси та «підматрацні» заощадження
Декларації посадовців часто містять дивовижні контрасти. Наприклад, родина засудженого за корупцію екснардепа Анатолія Гунька сплатила за навчання доньки в Італії 1,4 млн грн, хоча річний дохід його дружини-депутатки склав усього 62 гривні. Витрати пояснюють «заощадженнями», накопиченими за часів активної політичної діяльності.
Народний депутат Максим Саврасов («Європейська солідарність») пояснює навчання сина у Великій Британії «проблемною дистанційністю» української освіти під час війни, хоча в передвиборчій програмі обіцяв стимулювати вітчизняну науку.
Висновок: Орвелл у реальному часі
Проблема не в самій можливості отримати освіту за кордоном, а в цинічному розриві між словами та діями тих, хто формує державну політику.
Коли президент закликає молодь повертатися, а діти його політичної сили обживаються на Лазуровому узбережжі чи в Каліфорнії, це створює ситуацію, де є «рівні» та «рівніші». Посадовці, які мають бути рольовими моделями, демонструють суспільству: Україна — для патріотичних закликів, а світ — для реального життя.
