Головне: Основні висновки дослідження
Експерт О. Позняк пояснює, чому нинішні обстріли не призведуть до масштабного виїзду, які фактори впливають на рішення залишитися за кордоном і які дії держави можуть стимулювати повернення.
Детально: Аналіз міграційних тенденцій
За даними відкритих джерел та соціологічних опитувань, що збирає Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України, загальна кількість людей, які планували емігрувати, вже суттєво скоротилася. Ті, хто залишився в Україні або повернувся після короткочасного виїзду, орієнтуються на життя в країні, доки ситуація не зміниться радикально.
Основним тригером виїзду залишаються суттєві зміни у безпеці: обстріли житлових районів, атаки на продовольчі склади, загроза холодної зими. Проте, навіть за цих умов, експерт підкреслює, що «масовий виїзд, подібний до 2022 р., малоймовірний», бо найбільш мобільні та готові до переміщення особи вже покинули країну.
Статистика Управління Верховного комісара ООН у справах біженців показує, що піковий період масових перетинів кордону припав на перші місяці повномасштабного вторгнення. Після цього кількість виїздів значно знизилася, хоча влітку спостерігаються сезонні підвищення, пов’язані з відпустками, а не з обстрілами.
Ті, хто були схильні виїхати з України через війну, вже це зробили, – Олексій Позняк, Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України.
Серед українців, які залишилися за кордоном, переважає думка про довгострокове перебування в країнах‑реципієнтах. Проте їх рішення часто залежать від змін у політичній та економічній ситуації в Україні. Жінки молодшого віку, які знайшли партнера за кордоном, навряд чи повернуться, а ті, хто працює не за фахом, можуть розглядати повернення, якщо будуть створені адекватні умови.
Більшість наших громадян за кордоном працюють на роботах, які не відповідають їх кваліфікації, – Олексій Позняк.
Фінансові стимули, запропоновані країнами‑партнерами (наприклад, Норвегія – 17 500 крон, Швейцарія – до 2 000 франків), можуть полегшити реінтеграцію, проте їх фінансування за рахунок державного бюджету України може викликати суспільну напругу. Тому експерт радить зосередитися на підтримці зв’язків з емігрантами, інформуванні про можливості повернення і співпраці з іноземними урядами щодо логістичної допомоги.
У довгостроковій перспективі відсутність значної частини робочої сили створює дефіцит у ключових галузях. Україна може залучати трудових мігрантів з економічно бідніших країн, зокрема з Азії та Африки, та розвивати політику толерантності, щоб уникнути соціальної напруги.
Слід очікувати, що до нас поїдуть громадяни країн, економічно бідніших за Україну, – Олексій Позняк.
Отже, заклики до масового повернення без урахування реальних умов і потреб громадян є нераціональними. Ключовим завданням є підтримка діалогу з українцями за кордоном, створення привабливих умов для їхньої реінтеграції та розумне використання міжнародних ресурсів.
