Головне: Диво неоліту в центрі пустелі
У 2026 рік в західній частині Сахари археологи підтвердили існування 7000‑річного кам’яного кола, яке, за їхніми даними, слугувало астрономічною спостережною станцією для визначення сезонних змін.
Детально: Огляд розкопок та їх значення
Дослідження, ініційовані Фредом Вендорфом у 1960‑х роках, розкрили складну картину життя людей, які мешкали на території сьогоднішньої Сахари, коли клімат був набагато вологішим. У цьому регіоні існували лукачі, озера та річкові долини, що дозволяли розвиватися маленьким громадам, займатися скотарством і виготовляти кераміку.
Під час розкопок 1990‑х років команда виявила кругову композицію з великих каменів, розташованих у певних орієнтирах. За словами археоастронома Дж. МакКіма Малвілла, розташування каменів відповідає напрямкам на яскраві зірки (Сіріус, Арктур, система Альфа‑Центавра) та ключові моменти сонячного календаря. Це дозволяє припускати, що монумент був використаний для відстеження небесних подій і, відповідно, для визначення часу посіву чи миграції скотини.
- Коло розташовано на колишньому озерному дні, приблизно 100 км від Нілу.
- Знайдено залишки вогнищ, керамічних виробів, намист, кісток тварин та спалених рослинних залишків.
- У могилі було виявлено скелет корови, що свідчить про жертвені ритуали.
Археологи Фред Вендорф та Ромальд Шільд зазначають, що ці спільноти, імовірно, належали до племені Руат‑Ель‑Бакуар, котрі вважали худобу центральним елементом культури та релігії. У їхніх словах збережено оригінальну цитату:
Протягом більшої частини цього часу […] люди в пустелі одомашнювали худобу, виготовляли вишукану, декоровану кераміку та вчилися жити в пустелі цілий рік
Зростання посух у 3000‑му р. до н.е. змусило населення залишити цю місцевість, залишивши після себе унікальний археологічний слід. Сучасне дослідження «Стоунхенджу Сахари» відкриває нові горизонти в розумінні неолітичних астрономічних практик і підкреслює важливість збереження даних про зміну клімату протягом тисячоліть.
