Головне: Поглинання суперземлі молодим Сонцем
Дослідники виявили хімічні ознаки, що молоде Сонце поглинуло планету масою 5‑10 разів більшою за Землю. Це пояснює аномальне низьке вміст літію та особливості внутрішньої структури зірки.
Детально: Моделі, дані та наслідки
У 2026 р. у Monthly Notices of the Royal Astronomical Society була опублікована стаття, у якій автори‑астрономи проаналізували довготривалі розбіжності між спостережуваними сейсмічними коливаннями Сонця та традиційними моделями його еволюції. Основними питаннями залишалися:
- знижена швидкість звуку під конвективною зоною;
- незвичний дефіцит літію на поверхні зірки.
Команда турецьких вчених запропонувала спільне пояснення: у ранньому етапі Сонце поглинуло масивну тверду планету – «суперземлю», маса якої перевищувала масу Землі в 5‑10 разів. Для перевірки гіпотези було використано код MESA, який дозволяє моделювати еволюцію зірок з урахуванням різних сценаріїв акреції.
Результати симуляцій показали, що така планета могла пройти крізь зовнішні шари зірки, втративши лише невелику частину маси, а потім розчинилася у внутрішніх шарах. Цей процес залишив хімічний слід у вигляді зменшення вмісту літію та зміни профілю швидкості звуку, що відповідає сучасним геліосейсмологічним вимірюванням.
Крім того, дослідження допомагає пояснити, чому у Сонячній системі не спостерігаються великі «суперземлі», які часто виявляються в інших зоряних системах. За новою моделлю, подібні планети могли формуватися всередині орбіти Меркурія, а потім мигрували до центральної частини протопланетного диска, де були поглинуті молодим Сонцем.
Отримані дані відкривають можливість безпосередньо перевіряти гіпотезу про поглинання планети за допомогою подальших геліосейсмологічних спостережень, що робить цей випадок унікальним прикладом «фізичного відбитка» ранньої катастрофи в еволюції нашої зірки.
